Укладення засудженим договору про надання правової допомоги не з конкретним адвокатом, а з адвокатським об’єднанням та захист членом цього АО на підставі ордера не порушує право на захист.
На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд, залишаючи в силі попередні рішення у справі №454/851/22, інформує «Закон і Бізнес».
ККС погодився із висновком апеляційного суду про те, що наявний в матеріалах кримінального провадження договір про надання правової допомоги, укладений між засудженим і адвокатським об’єднанням, та ордер на надання правової допомоги, виданий цим об’єднанням адвокату, свідчать про те, що засуджений самостійно залучив захисника і жодних обмежень щодо реалізації свого права на захист він не мав.
Уклавши договір про надання правової допомоги з АО, засуджений уповноважив зазначене об’єднання на здійснення захисту його інтересів у кримінальному провадженні в цілому, про що свідчить зміст договору. Тоді як ордер, виданий цим об’єднанням адвокату, лише посвідчив повноваження останнього, обсяг яких був обумовлений предметом договору про надання правової допомоги та колом визначених у ньому повноважень адвокатського об’єднання.
Крім цієї справи в огляд постанов ККС, ухвалених у липні 2023 року, міститься й низка інших.
Так, у сфері кримінального права встановлено, що звільнення від відбування покарання з випробуванням особи, яка з використанням умов воєнного стану за грошову винагороду та за попередньою змовою з іншими особами здійснювала незаконне переправлення через державний кордон України осіб, які намагалися ухилитися від мобілізації, є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Також констатовано, що незаконне зберігання 6 патронів, придатних для стрільби з вогнепальної зброї, вказує на те, що це діяння не є таким, яке через малозначність не становить суспільної небезпеки, що виключає закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК за малозначністю (ч. 2 ст. 11 КК).
У сфері кримінального процесуального права зауважено, що відсутність на час виконання приписів ч. 7 ст. 214 КПК постанови керівника відповідного органу прокуратури про визначення прокурора, який здійснюватиме повноваження у конкретному кримінальному провадженні, винесеної в порядку, передбаченому ч.1 ст.37 КПК, не вказує на порушення вимог кримінального процесуального закону.
Крім того, визначено, що добровільне відбирання біологічних зразків для проведення експертизи (ст.245 КПК) можливе від будь-якої особи, яка фактично володіє ними, навіть якщо така особа на момент відібрання зразків не має жодного процесуального статусу, та незалежно від того, чи є ця особа стороною кримінального провадження.
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Матеріали за темою
Призначення особі покарання не може бути єдиною метою кримінального провадження — суддя ВС
14.05.2024
Як особа, з якою держава розірвала всі зв’язки, може набути статусу підозрюваного - адвокат
13.05.2024
Орган самоорганізації населення не є житлово-експлуатаційною організацією за ч.2 ст.135 КПК
17.04.2024
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!