У разі поширення недостовірної інформації належним відповідачем є автор відповідного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, скасовуючи попередні рішення у справі №454/2743/19, інформує «Закон і Бізнес».
Дві фізичні особи-підприємці подали позов до Особи 3, вимагаючи спростування недостовірної інформації поширеної останнім у мережі «Фейсбук». Стверджували, що бачили, як відповідач здійснював зйомку на мобільний телефон павільйонів, які їм належать, та погрожував «прославити позивачів як аферистів з приводу неоплати будівельних робіт».
Наступного дня їм повідомили, що на сторінці «Особа 4» у мережі «Фейсбук» розміщено допис із фотознімком одного із позивачів та їх торгових павільйонів. До допису долучено відео, на якому відтворювалися ці павільйони, а відповідач застерігав, аби з позивачами не мати жодних справ, оскільки «вони недоплачують працівникам та він мав такий випадок з ними».
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, визнав поширену інформацію, недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивачів. Тож стягнув з відповідача, зокрема, 25 тис. грн. у сумі на відшкодування моральної шкоди. Суди вказали, що недостовірну інформацію поширив саме відповідач.
Своєю чергою, КЦС зауважив, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.
Щодо визначення належного відповідача в разі поширення інформації в мережі «Інтернет», яку позивачі просять спростувати, існує сформована Верховним Судом України, Верховним Судом стала практика, у тому числі щодо фіксації (збору, надання) доказів, їх допустимості та достовірності, експертизи у сфері телекомунікаційних систем, дослідження змісту веб-сторінок, оцінюванні електронних доказів (копій) тощо.
КЦС також неодноразово доводив судам інформацію та правову позицію щодо встановлення власників веб-сайтів (юридичних і фізичних осіб) і постачальників послуг хостингу.
Основним доводом апеляційної скарги зазначено те, що відповідач не має жодного стосунку до користувача «Особа 4» соціальної мережі «Фейсбук» і що інформацію про позивачів він не поширював.
Однак, постанова апеляційного суду не відповідає критерію обґрунтованості. На порушення вимог стст.264, 367, 374, 382 ЦПК суд безмотивовано не взяв до уваги наведені відповідачем обставини і надані докази та не зазначив, якими доказами ці обставини спростовуються. Також не встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме те, що інформацію, яку позивачі мають намір спростувати, поширив саме відповідач і що сторінка «Особа 4» в соціальній мережі «Фейсбук» належить саме відповідачеві.
Натомість, КЦС зауважив, що дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
Власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, зобов’язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) достовірну інформацію про себе. Фізичні особи, які не є суб’єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену п.«в» ч.11 ст.521 закону «Про авторське право та суміжні права».
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!