Позов про розірвання договору оренди земельної ділянки належить до зобов’язально-правових способів захисту, оскільки між сторонами існують договірні правовідносини.
Такого висновку дійшла Велика палата ВС у постанові від 2.11.2022 у справі № 922/3166/20, відступивши від попередньої позиції ВС, повідомляє «Закон і Бізнес».
Спір стосувався розірвання договору оренди землі та демонтажу споруд торговельного призначення, які розташовані на цій ділянці за позовом Харківської міської ради до ПрАТ. Адже, перевіркою встановлено факт самовільного будівництва 9 нежитлових будівель, які цілком або частково розташовані на цій ділянці.
Рішенням господарського суду у задоволенні позову відмовлено повністю із посиланням на пропуск позовної давності. Адже акт перевірки був складений ще у квітні 2017 року, а із позовом міськрада звернулася лише у вересні 2020-го.
Суд апеляційної інстанції, навпаки, задовольнив позов повністю, оскільки допущене відповідачем правопорушення за своєю суттю не є одноразовим, має триваючий характер та не припинено на момент звернення до суду.
Своєю чергою, ВП ВС звернула увагу, що використання відповідачем земельної ділянки всупереч її цільовому призначенню — це протиправні дії, які тривають у часі, існують на момент звернення позивача до суду та ухвалення рішень судами першої та апеляційної інстанцій.
Отже, протягом строку дії договору орендодавець не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, покликаним усунути нецільове використання землі, зокрема і шляхом розірвання договору оренди. Такий позов може бути пред’явлений протягом всього строку дії договору (та існування обумовленого таким договором обов’язку виконувати зобов’язання щодо цільового використання земельної ділянки).
Водночас ВП ВС зауважує, що негаторний позов розглядається у вітчизняній цивілістиці як класичний речовий спосіб захисту права власності (речовий позов, actio in rem). З цих причин він може бути пред’явлений лише для захисту абсолютного суб’єктивного цивільного права в абсолютному речовому правовідношенні, коли власник-позивач та правопорушник-відповідач не перебувають між собою у договірних чи в інших зобов’язальних правовідносинах, або ж такі правовідносини між ними не стосуються вчиненого порушення права власності.
Речове право захищається за допомогою негаторного позову, якщо вчинене особою порушення такого права в принципі було можливим для будь-якої особи з кола зобов’язаних за відповідним абсолютним цивільним правовідношенням (тобто фактично — з необмеженого кола осіб) і не створює саме по собі зобов’язального правовідношення.
Натомість, як зазначила ВП, якщо вчинене особою порушення було можливе лише як вчинене певною особою через її статус у договірному чи іншому зобов’язальному правовідношенні з власником, то негаторний позов не може бути заявлено, а право власника має захищатися за допомогою зобов’язально-правових способів.
Отже, позов про розірвання договору не є негаторним позовом, як про це зазначено у постановах КЦС від 12.06.2019 у справі №527/600/17 та від 25.03.2020 у справі №527/605/17. Тож ВП ВС відступила від висновків про те, що позовна вимога про розірвання договору оренди землі є негаторним позовом.
А у цій справі ВП ВС змінила мотивувальну частину постанови апеляційного суду, а в решті — залишила без змін.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!