Встановлений у ст.250 ГК строк не може слугувати способом легалізації правопорушень і не повинен застосовуватися на шкоду суспільству якщо господарська діяльність загрожує життю і здоров’ю людей.
На цьому наголосив Касаційний адміністративний суд, залишаючи в силі попередні рішення у справі №340/2687/20, інформує «Закон і Бізнес».
Держекоінспекція звернулася з позовом до міського комунального підприємства, в якому просила заборонити експлуатацію звалища твердих побутових відходів до усунення виявлених порушень.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що станом на час розгляду справи відповідач не усунув у повному обсязі порушення вимог законодавства.
У касаційній скарзі відповідач зазначив, що його двічі притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Підприємство частково вживало заходів, спрямованих на виконання припису. Крім того, заходи реагування застосовані поза межами строку, встановленого законом.
КАС констатував, що стягнення збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, є видом майнової відповідальності учасника господарських відносин, а застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді обмеження або зупинення діяльності суб’єкта господарювання — один із видів адміністративно-господарських санкцій.
При цьому різними є й підстави для застосування таких видів відповідальності. Отже, зазначені види відповідальності не належать до одного виду юридичної відповідальності. Немає підстав стверджувати й про те, що така відповідальність застосовується за одне й те саме правопорушення.
Колегія суддів зазначила: якщо за результатами здійснення заходу державного нагляду (контролю) виявлено факти допущення суб’єктом господарювання в своїй діяльності порушень вимог природоохоронного законодавства, екологічних вимог, які є триваючими і створюють реальну загрозу для життя й здоров’я людей внаслідок забруднення довкілля, встановлений у ст. 250 ГК строк не може слугувати способом легалізації таких правопорушень. Тобто не повинен застосовуватися на шкоду суспільству щодо заходів відповідальності, які спрямовані на припинення (зупинення або обмеження) господарської діяльності, що загрожує життю і здоров’ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їхніх екологічних прав.
Станом на момент розгляду справи судом першої інстанції існували підстави вважати, що внаслідок допущених відповідачем порушень відбувається неконтрольоване забруднення підземних та ґрунтових вод. Це, вочевидь, створювало загрозу для життя та здоров’я людей, а отже зумовлювало наявність підстав для застосування запропонованих контролюючим органом заходів у вигляді зупинення роботи (експлуатації) звалища до повного усунення цих порушень, які є триваючими і не були усунуті суб’єктом господарювання.
Суд також зауважив, що оскільки йдеться про існування загрози для життя і здоров’я людей внаслідок забруднення довкілля, застосування таких заходів є виправданим і обґрунтованим допоки така загроза не буде усунута в повному обсязі.
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!