Без права на помилку

Затримання під час воєнного стану і не тільки: як правоохоронці розуміють «щойність», а адвокати — Конституцію

Філософською мовою «щойність» — це об’єктивно-сущий вимір буття, а от тлумачення правоохоронцями слова «щойно» подекуди свідчать про доволі суб’єктивний погляд на право. Все би й нічого, якби мова йшла не про свободу людини, причому у прямому значенні.

Від шоку до захисту

У Вищій школі адвокатури нагадали про правові аспекти затримання особи, не оминувши змін, які були введені в дію на час воєнного стану. Лектор вебінару адвокат Олександр Кудрявцев зазначив, що затримання як таке потребує від адвокатів рішучих дій, а затримання в умовах воєнного стану до того ж значно погіршує і без того складну ситуацію.

У будь-якому разі затримана особа перебуває у шоковому стані і поки вона не має захисника, правоохоронці можуть домогтися від неї зізнань у чому завгодно, а тому адвокатам потрібно якомога оперативніше працювати над звільненням. «Коли йдеться про свободу людини, у нас немає права на помилку», — вважає О.Кудрявцев.

Спікер нагадав про особливості затримання за ухвалою слідчого судді та без. Причому, якщо з початком воєнного стану правовий механізм затримання за такою ухвалою не змінився, то у процедуру затримання без ухвали слідчого судді внесено ряд змін.

Так, затримання за ухвалою слідчого судді регулюється ст.191 Кримінального процесуального кодексу. За ч.1 ст.188 КПК прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Результатом розгляду клопотання буде ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу, яка не підлягає оскарженню (ч.5 ст.190 КПК). За ч.1 ст.191 КПК затримана на підставі ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше 36 годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу.

О.Кудрявцев порадив колегам заздалегідь бути готовими до того, що такі дозволи видаються завжди.

Тимчасовість проти сталості

Натомість, затримання без ухвали слідчого судді, передбачене ст.208 КПК, являє собою більш ускладнений механізм, який сьогодні ще й помножений на розширені можливості сторони обвинувачення на фоні воєнного стану.

За ч.1 ст.208 КПК уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:

якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;

якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України;

якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого стст.255, 255¹, 255² Кримінального кодексу.

Особливо цікавою серед цих підстав сам спікер вважає оцю «щойність» вчинення злочину. Логічно, що за задумом йдеться про очевидця, який бачив момент вчинення злочину. Проте правоохоронці не завжди дотримуються такого трактування. А тому «щойно» подекуди розтягується у часі на кілька днів, а то й місяць. Так, це слово перетворюється по суті на оціночне поняття. Хоча, з практики самого О.Кудрявцева, на зауваги щодо недоречності застосування такої підстави для затримання судді не дуже то й реагують.

Строк затримання особи без санкції за довоєнною нормою не міг перевищувати 72 год. з моменту затримання. Однак, як цим вже багато хто з адвокатської спільноти обурювався, під час воєнного стану таке затримання отримало значно вищий ліміт — у 216 год.

Між тим, це явно суперечить нормам Конституції, за якою органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом 72 год. має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом 72 год. з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою (ст.29 Конституції).

І хоча в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції (про це зазначено у ст.64 Основного Закону).

До того ж, абз.3 п.1 ч.1 ст.615 КПК, «завдячуючи» воєнному стану, містить зручну для правоохоронних органів норму, що дозволяє проводити обшук без понятих. Сам спікер сподівається, що це все ж тимчасова норма.

Також лектор звернув увагу на те, що про затримання уповноважена службова особа повинна негайно повідомити:

близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором затриманого (ч.1 ст.213 КПК);

батьків або усиновителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклування — якщо затримали неповнолітнього (ч.2 ст.213 КПК);

Службу безпеки — якщо затримали розвідника,

Мін’юст — якщо затримали державного виконавця,

Мін’юст та Раду приватних виконавців України — якщо затримали приватного виконавця (ч.3 ст.213 КПК);

регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги (ч.4 ст.213 КПК).

Хоча на практиці, центр БВПД часто повідомляють через 6, 9, а то й 12 год. після затримання особи. Здивування серед адвокатів викликало те, що дана норма не містить прямої вказівки на те, що у разі затримання адвоката, має бути повідомлено про це раду адвокатів регіону.

Встановлення моменту затримання відіграє доволі важливу роль у подальшій стратегії захисту. Встановити цей момент можна: зі слів свого підзахисного; з рапорту оперативних працівників; шляхом подачі адвокатського запиту до управління поліції. Про те, що протокол огляду місця події не є по своїй суті протоколом про затримання, йшлося, зокрема, у постанові Касаційного кримінального суду від 21.01.2020 у справі №756/8425/17.

П’ять причин

Також важливим аспектом розгляду питання про затримання О.Кудрявцев назвав випадки застосування ст.206 КПК. Адвокат розповів про 5 таких випадків.

Випадок 1: коли затриманому не вручають повідомлення про підозру протягом 24 год. (72 год.) і при цьому продовжують утримувати у відділку поліції.

Відповідно до ч.3 ст.206 КПК слідчий суддя зобов’язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

При цьому за ч.2 ст.206 КПК якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, він зобов’язаний постановити ухвалу про зобов’язання негайно доставити цю особу для з’ясування підстав позбавлення свободи.

Випадок 2: коли слідчі не встигають подати клопотання про тримання під варту так, щоб протягом 72 год. (216 год.) затриманий представ перед слідчим суддею.

Відповідно до ч.3 ст.206 КПК слідчий суддя зобов’язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Випадок 3: коли особу затримують з нанесенням тілесних ушкоджень.

За ч.6 ст.206 КПК якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі, слідчий суддя зобов’язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та:

забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи;

доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи;

вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.

Більше того, за ч.7 ст.206 КПК слідчий суддя зобов’язаний діяти в порядку, передбаченому ч.6 ст.206 КПК, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.

Випадок 4: коли строк тримання під вартою закінчився, а заарештованого не звільняють.

Відповідно до ч.3 ст.206 КПК слідчий суддя зобов’язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Випадок 5: коли строк затримання особи без ухвали слідчого судді за Конституцією становить 72 год. (ст.29), а за КПК — 216 год. (ст.615).

Відповідно до ч.3 ст.206 КПК слідчий суддя зобов’язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Окрім того, адвокат відповів на питання колег, які стосувалися й тенденцій, що склались у кримінальному процесі ще задовго до воєнного стану. Часом саме такі химерні застосування норм закону ставали причиною для того, аби скалічити чиєсь життя.

Закон і Бізнес