Три головні причини, чому суд присяжних від Мін’юсту принесе значно більше шкоди, ніж користі
Всі реформи, що фактично є переналаштуванням судової вертикалі на нову владу, не вирішують головного завдання — відновлення довіри суспільства і віри в справедливе правосуддя. Тільки залучення громадян до безпосереднього здійснення правосуддя здатне досягти цих цілей.
Ні стимулів, ні відповідальності
Останнім часом стало доброю традицією «вплутатися в бійку», дискредитувати правильну ідею і легітимну мету, а потім пожинати гіркі плоди. Під час вивчення законопроекту про суд присяжних, запропонованого Міністерством юстиції, з’ясувалося, що він не став винятком, оскільки не враховує певних основоположних чинників.
Так, не передбачено механізму, який забезпечить обов’язкову явку відібраних у «журі» присяжних, і стимулів. Більше того, до жодної відповідальності громадянина притягнути не можна, оскільки в Конституції не закріплений його обов’язок виконувати функції присяжного (як, наприклад, військовий обов’язок чи обов’язок платити податки). Таким чином, будь-який закон, що встановлює таку відповідальність, суперечитиме Конституції.
Слухання справи нинішнім судом присяжних (який фактично є аналогом радянського суду народних засідателів) — це знущання з правосуддя, громадян, суддів і «присяжних». Заманити «присяжних» у засідання неймовірно важко, для цього їх потрібно нагодувати, напоїти і станцювати перед ними. Ні про яке правосуддя мова, як правило, не йде. «Підпишіть тут і тут. Спасибі. На все добре. Фух.».
Для того щоб громадяни вважали цей обов’язок священним, вони повинні бути фронтменами, ініціаторами закріплення цього обов’язку в Конституції. Як у США. Інакше жодні пропагандистські програми не зможуть зробити з людини Громадянина.
Саме природне право, конституанта народу на встановлення основоположних правил життя в державі, виражена на референдумі, зможе змінити сприйняття громадянином своєї ролі в державних процесах. Але таких змін, за словами чиновників Мін’юсту, до Конституції вносити не планується.
Вихолощений симбіоз
Зате заплановане впровадження суду присяжних англо-саксонського типу, тобто присяжні й професійний суддя виконують різні функції: присяжні вирішують питання факту, а суддя — права. І це правильно.
Втім, правова система України відноситься до романо-германської (континентальної), яка виникла на основі рецепції римського права. Основне джерело права — закон (нормативний акт). Їй властивий чіткий розподіл норм права на галузі, а всі галузі поділяються на дві підсистеми: приватне право і публічне право. Такій системі властиві чітке регулювання і впорядкованість. Продуктом такої правової системи стали суди професійних суддів(суди шефенів у Німеччині, асизів у Франції).
Англо-саксонська ж система припускає велику свободу суду в ухваленні рішень, наділяючи присяжних правом «творити право», робити його «живим» і здатним розвиватися разом із суспільством. Такий взаємозв’язок дає змогу реалізувати мету правосуддя в прецедентній правовій системі за допомогою суду присяжних англо-саксонського типу.
Проте його імплементацією повинні займатися учені-конституціоналісти, які змогли б нівелювати суперечності правових систем при впровадженні ключових інститутів з протилежної системи. Так, у суді присяжних англо-саксонского типу існує т.з. нуліфікуючий вердикт (англ. jury nullification) — конституційна доктрина, що дозволяє присяжним виправдати підсудних у кримінальному процесі на підставі «духу і букви закону», коли юридично вони є винними, але заслуговують на звільнення від покарання.
Процитуємо прекрасне рішення Верховного суду Сполучених Штатів, ухвалене у 1968 році у справі «Дункан проти Луїзіани»: «Право на суд присяжних надане підсудному для того, щоб запобігти утискам з боку держави».
Не для того, щоб викрити лиходія і повісити його, а для того, щоб запобігти утискам з боку держави. Ось в чому сенс суду присяжних для американців. На жаль, в проекті Мін’юсту цій проблематиці не приділено жодної уваги.
Без компенсувальних механізмів
Суди першої інстанції, які інтегруватимуть суди присяжних, у результаті останніх судових реформ завалені справами, відчувають лютий кадровий голод і у зв’язку з цим не здатні в розумні строки здійснювати правосуддя. Коли до наявних проблем додасться суд присяжних у тому вигляді, в якому він передбачений в проекті Мін’юсту, станеться колапс.
Заявленою авторами документа метою, крім, звісно, довіри суспільства, є максимальне дотримання безперервності і своєчасності процесу. Очевидно, що без установлення компенсувальних механізмів, які зроблять ефективними і працездатними суди присяжних, такі цілі досягнуті не будуть.
Такими механізмами могли б стати одночасний запуск мирових, третейських судів, а також органів, що здійснюють досудовий розгляд спорів, зокрема медіації. Це дозволило б розвантажити суди від менш значущих справ і зосередитися на ефективному і швидкому розгляді особливо тяжких злочинів. Проте, за словами представників міністерства, ці завдання вирішуватимуться не комплексно, а автономно.
Щоб якось пом’якшити ризики і негативні наслідки ухвалення закону у такому вигляді, можна за аналогією з інститутом слідчих суддів запровадити інститут присяжних суддів. Вони б спеціалізувалися на розгляді справ судом присяжних (один професійний присяжний суддя і 7 присяжних засідателів). Це сприяло б досягненню легітимної мети — дотримання принципу безперервності процесу.
Загалом, попри те що суд присяжних англо-саксонського типу буде корисний для становлення громадянського суспільства в нашій державі, до його впровадження потрібно підходити обережно і виважено, без турборежимів і шабельних атак. Адже на кону стоїть саме існування правосуддя і правової держави.
Матеріали за темою
Як відмовитись від апеляційної скарги
26.04.2024
Строки подачі та зміст апеляційної скарги
19.03.2024
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!