Загальні положення Конституції не є достатньою правовою підставою для такої специфічної компетенції, яка не надавалася відповідним законодавством.
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
5 листопада 2012 року м.Київ №3-47гс12
Верховний Суд України складі:
головуючого — Ємця А.А.,суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор’євої Л.І., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Фесенка Л.І., Школярова В.Ф., Яреми А.Г.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Верітас» — Андрусенка В.В.,
Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» — Коптєлової Н.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ТОВ «Фірма «Верітас» про перегляд Верховним Судом постанови ВС від 13.05.2008 у справі №28/173-07 (9/276-06 (10/161) за позовом ТОВ «Фірма «Верітас» до ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» про стягнення 1167752 грн. 74 коп. та за зустрічним позовом ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» до ТОВ «Фірма «Верітас» про визнання недійсним договору,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2005 року ТОВ «Фірма «Верітас» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з вказаним позовом, мотивуючи заявлені вимоги невиконанням ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» взятого ним на себе зобов’язання згідно з пп.3.3, 3.4 договору про надання правової допомоги від 24.06.2003 №1418-И щодо сплати авансу в установлений цією угодою строк з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу та пені на підставі п.5.2 договору.
Заперечуючи проти позову, відповідач подав зустрічний позов про визнання недійсним договору, посилаючись на те, що спірна угода суперечить положенням Порядку придбання товарів, робіт і послуг ліцензіатами, ціни (тарифи) на відповідну діяльність яких встановлюються НКРЕ, затвердженому постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 25.12.2002 №1455, та підписана від імені відповідача неуповноваженою особою. Крім того, позивачем не надано належним чином оформленого акта приймання-здачі послуг, що позбавляє позивача за первісним позовом стверджувати про надання відповідних послуг.
Справа господарськими судами розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2007 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 11414 грн. 21 коп. основного боргу, 2357 грн. 95 коп. інфляційних витрат і 3% річних у сумі 577 грн. 22 коп. У решті позовних вимог, а також у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.09.2007 вказане рішення суду першої інстанції змінено та викладено його резолютивну частину в іншій редакції, згідно з якою позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1091127 грн. 41 коп. основного боргу, 125876 грн. 16 коп. інфляційних витрат, 3% річних у розмірі 43085 грн. 38 коп. та 99139 грн. 71 коп. пені. У зустрічному позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду від 13.02.2008 постанову апеляційного господарського суду залишено без змін.
Постановою ВС від 13.05.2008 постанову ВГС від 13.02.2008, якою залишено без змін постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.09.2007 скасовано, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2007 залишено в силі.
В обгрунтування постанови від 13.05.2008 Верховний Суд зазначив, що в силу положень стст.6, 8 Конституції він не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст.125 Конституції і стст.2, 39 закону «Про судоустрій України» в частині визначення статусу Верховного Суду та його завдання забезпечити законність у здійсненні правосуддя і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду першої інстанції. При цьому Верховним Судом було визначено, що наведений у ст.11118 ГПК перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду не є правовою перешкодою для прийняття такого рішення.
Не погоджуючись із зазначеною постановою ВС, у листопаді 2008 року ТОВ «Фірма «Верітас» на підставі ст.34 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод звернулося до Європейського суду з прав людини із заявою, в якій послалося на те, що повторний розгляд Верховним Судом справи №28/173-07 (9/276-06 (10/161) не був справедливим з огляду на те, що Верховний Суд безпідставно та поза межами своєї компетенції, встановленої законом, скасував рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій і залишив у силі рішення суду першої інстанції.
Рішенням Європейського суду від 15.05.2012 у справі «ТОВ «Фірма «Верітас» проти України» встановлено порушення Україною ст.6 розд.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час повторного розгляду вказаної справи Верховним Судом. У своєму рішенні Європейський суд зазначив, що згідно зі статтею 11118 ГПК Верховний Суд, скасувавши постанову ВГС, міг або повернути справу на новий розгляд до нижчої інстанції, або ж припинити провадження у справі. Натомість він залишив у силі рішення першої інстанції, і такі дії не були передбачені ГПК. Європейський суд також зазначив, що не було жодної іншої правової норми, яка б надавала повноваження Верховному Суду ухвалювати такого роду рішення. При цьому Європейський суд відхилив аргументи Уряду про те, що Конституція має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, зазначивши, що загальні положення Конституції не могли стати достатньою правовою підставою для такої специфічної компетенції, яка не надавалась відповідним законодавством. Крім того, Європейський суд вказав, що у цій справі Верховний Суд не навів жодних аргументів щодо прийняття такої постанови, виходячи за межі своїх повноважень шляхом свідомого порушення ГПК і ухвалення такого роду рішень, що, як вказувалось Урядом, стало звичайною практикою Верховного Суду.
ТОВ «Фірма «Верітас» звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом у порядку п.2 ч.1 ст.11116 ГПК постанови ВС від 13.05.2008 у зв’язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.
Ухвалою ВГС від 1.08.2012 у справі №28/173-07 (9/276-06 (10/161) вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом постанови ВС від 13.05.2008.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені в заяві доводи, Верховний Суд уважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Пунктом 2 ч.1 ст.11116 ГПК встановлено, що заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.
Згідно зі ст.10 закону від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; б) інші заходи, передбачені у рішенні Європейського суду.
Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.
У справі, що розглядається, рішенням Європейського суду встановлено порушення національним судом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої законом від 17.07.97, оскільки Верховний Суд, скасувавши постанову Вищого господарського суду, міг або повернути справу на новий розгляд до суду нижчої інстанції, або ж припинити провадження у справі. Натомість він, скасувавши постанову суду апеляційної інстанції, залишив у силі рішення суду першої інстанції, а такі дії не були передбачені Господарським процесуальним кодексом або іншою правовою нормою, яка б надавала повноваження Верховному Суду ухвалювати такі рішення. Тобто мало місце перевищення повноважень Верховним Судом в цій частині.
За таких обставин Верховний Суд скасовує постанову ВС від 13.05.2008 у справі №28/173-07 (9/276-06 (10/161) в частині залишення в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2007 та скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.09.2007 з направленням справи у цій частині на новий розгляд до касаційного суду.
Керуючись стст.11123, 11124, 11125 ГПК, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ТОВ «Фірма «Верітас» задовольнити частково.
Постанову ВС від 13.05.2008 у справі №28/173-07 (9/276-06 (10/161) скасувати в частині залишення в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2007 та скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.09.2007, а справу направити в цій частині на новий касаційний розгляд.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.11116 ГПК.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!