Сходи метуть згори

У ВС вирішили, що колеги з нижчих інстанцій обійдуться без їхньої підтримки

На останніх зборах «верховників» у Кловському палаці було гаряче в прямому й переносному значенні слова. Було все: і відмови, і протистояння, і непогодження. Утім, більшість проголосувала за те, що пропонувалось із самого початку. Та наполеглива меншість не збирається поступатися.

Невідкладне та невідстояне

Найбільший Пленум за всю невелику історію існування Верховного Суду мали провести за визначеним порядком денним. 175 суддів з’явилися на початку зборів, аби порівну розділити справи та дібрати до апарату працівників.

Утім, голова Ради суддів Олег Ткачук запропонував додати до порядку денного ще одне важливе питання, яке, щоправда, лише побічно стосується «верховників». Ідеться про забезпечення кадрами судів першої та апеляційної інстанцій.

Голова ВС Валентина Данішевська його ініціативу відразу відхилила, зазначивши, що для розгляду цього питання є дві перепони.

Перша — питання лежить у площині повноважень РСУ та координаційної ради при Вищій раді правосуддя, друга — за відсутності представників останньої та Вищої кваліфікаційної комісії суддів розглядати його не можна. Отже, аби питання дісталося старту, потрібно, щоб із відрядження повернувся очільник ВРП Володимир Говоруха. Втім, О.Ткачук сподівається, що обговорення цієї теми відбудеться на наступних зборах «верховників», вже після її розгляду координаційною радою. Його надто непокоїть той факт, що судді, наприклад, у Маріуполі розглядають 50—80 справ на день.

Не викликала жодної реакції згадка В.Данішевської про питання саморозпуску. Кого і чого — незрозуміло. Цю пропозицію залишили непоміченою, перейшовши до основної програми.

Усім від кожного!

Так, секретар Пленуму Дмитро Луспеник зазначив, що прийняття рішення має на меті урівняти суддів, які прийшли до ВС після другого добору, зі «старожилами». Метод досить простий: поділитися справами з колегами або тимчасово заморозити авторозподіл справ на суддів, у яких і без того чимале навантаження.

Таку ідею дружно схвалили представники Касаційного цивільного суду. Вони зауважили, що перерозподілятися мають лише ті провадження, щодо яких не вчинялися жодні процесуальні дії.

Судді КЦС також зазначили, що для них прийняття такого рішення дуже важливе, оскільки вже 3000 осіб скаржаться на порушення розумних строків розгляду, ще 5000 — поки що мовчать. Адже деякі касаційні скарги очікують розгляду ще з 2013 року.

Суддя КЦС Алла Лесько спрогнозувала, що при перерозподілі «верховники» розберуться із залишками менш ніж за 3 місяці, якщо ж цього не станеться, можливо, впораються за рік. Та й громадянам буде важко пояснити, чому остаточне рішення  винесли у справі, відкритій у 2019-му, і не провели жодного засідання у провадженні, яке чекає з 2015 року.

Втім, суддя Касаційного адміністративного суду Олександр Прокопенко ні з пропонованими змінами до положення про авторозподіл справ, ні з позиціями колег із цього приводу не погодився. Він сказав, що на зборах суддів проблему можна вирішити інакше. Отже, проголосував проти прийняття такого рішення та опинився серед 5 колег, які висловили таку ж думку.

Хоча таке покращення, за словами класика, може обернутися тим, що сьогодні все порівну, а завтра нерівність усе-таки вступить у свої права.

Третій нереальний

Наступний пункт програми Пленуму — розширення апарату ВС, аби новопризначені судді також могли розраховувати на помічників. Таким чином, кожен касаційний суд отримав близько 20 робочих місць — усього 92 вакансії.

Тоді О.Ткачук зауважив, що така пропозиція може й не відповідати реальним потребам. Адже весь апарат ВС налічує «лише» 1500 працівників.

Голова КАС Михайло Смокович наполягав, що у «верховників» з адміністративної юрисдикції має бути по 3 помічники, оскільки навантаження у них найбільше. Він додав, що КАС — це суд першої, другої та касаційної інстанцій одночасно, тому з двома помічниками для кожного судді він пастиме задніх у ВС.

Керівник апарату Суду Олена Булка поцікавилася, за рахунок чого будуть фінансуватися посади, які виходять за межі штатного розпису. Адже за цифру 1418 переступити не можна. Ті, хто потребує більше помічників, зауважили, що можна було б скоротити інші підрозділи, наприклад прес-службу ВС.

У результаті проти прийняття рішення проголосувала чверть присутніх. Після кількох голосувань за кілька інтерпретацій пропозицій «адміністративників», яких після завершення Пленуму можна сміливо назвати опозиціонерами, стало зрозуміло: кількість тих, хто проти, не змінюється, а от голосів «за» час від часу ставало менше. Хоча перед цим В.Данішевська підкреслила, що судді ВС не можуть утримуватися під час голосування — ні на Пленумі, ні в залі засідань. Щоправда, при голосуванні кнопками така можливість у них була. Але кількість нових суддів не дала змоги застосувати цей більш сучасний спосіб волевиявлення.

Отже, повної єдності та узгодженості не досягли. Добре це чи погано — сказати важко, адже у спорі народжується істина, а у спорі на Пленумі зародилися лише сумніви в безапеляційно прийнятих рішеннях.

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Олександр ПРОКОПЕНКО,
суддя Касаційного адміністративного суду, к.ю.н.:

— Зараз кожен касаційний суд зобов’язаний розглянути цю позицію та прийняти відповідне рішення на зборах. Адже в кожного суду різна кількість справ та різні навантаження, залишки. Кожен суддя, який працює з моменту утворення Суду, по-різному розглядав розподілені на нього справи. На це вплинули як об’єктивні, так і суб’єктивні чинники. Лише після цього збори суддів зможуть, на мою думку, прийняти остаточне рішення.

Що стосується другого рішення, то я вважав і вважаю, що центральна фігура у суді — це суддя. Звичайно, в установі функціонують й інші підрозділи, які також дуже важливі та потрібні, але коли ми говоримо про навантаження, зокрема на КАС, то бачимо, що частина справ, яку ми розглядаємо, потрапляє до Великої палати ВС. Це і зразкові справи, і провадження, що стосуються виборчого процесу, і оскарження рішень парламенту, Президента, ВРП та ВККС. Тому таке навантаження та кількість справ, про яку говорила Голова Суду, свідчить, що на цьому етапі в нас має бути більше помічників. Ми не просимо про такий привілей на постійній основі, лише доки не вирівняємо всі показники.

Лише поточного року ми отримали 15 тис. скарг, їх усі треба опрацювати, а ми під гарними гаслами та з гарними цифрами створюємо нові структурні підрозділи і водночас не можемо додати до штату кілька працівників, щоб часом не вийти за контрольні цифри. Ми намагалися переконати колег у тому, що окремих працівників можна перевести з іншого підрозділу, і будемо відстоювати свою позицію.