Під правничим пологом

Кабмін змусить адвокатів поділитися грішми з працівниками центрів БВПД, а споживачів позбавить пільг зі сплати судового збору

Як найлегше внести непопулярні поправки до законодавства? Заховати їх у купі малозначних та термінологічних змін, розраховуючи, що в законодавця не вистачить наснаги прочитати та вникнути в кожну з них. Цю випробувану техніку й застосував Уряд.

Заходи для забезпечення

За таким принципом побудований проект із дуже простою назвою «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (№8607). Загалом він містить поправки до 26 різноманітних актів, більшість із яких так чи інакше стосується судочинства.

Так, пропонується замінити слова «правова» на «правнича», «з питань права» на «у галузі права», «встановлюється» на «визначається», «інвалід» на «особа з інвалідністю» тощо. Але є й вельми цікаві.

Зокрема, у ст.65 Кримінального процесуального кодексу з’являється згадка про новий статус особи у провадженні: «Свідок, щодо якого існують підстави вважати його причетним до вчинення кримінального правопорушення». Його допит має відбуватися за обов’язкової участі адвоката. З огляду на те що саме слідчий чи прокурор повинен залучити такого захисника, очевидно, вони й вирішуватимуть, чи потрібен під час розмови «третій зайвий».

Який у тому сенс — незрозуміло. Адже докази, що були отримані в ході такого допиту, мають визнаватися недопустимими, якщо таку особу надалі буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні (ч.3 ст.87 КПК). Можливо, це спробують банально обійти шляхом відкриття іншого провадження.

З Господарського процесуального кодексу приберуть ст.337, що визначає порядок застосування такого виключного заходу забезпечення виконання судового рішення, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України для фізичної особи — боржника. Логіка в цьому є, оскільки в господарському судочинстві фізичні особи участі не беруть. Хоча є фізичні особи — підприємці або посадовці, до яких підприємство пред’явило позов про відшкодування збитків.

У цивільному судочинстві така норма залишається і навіть розширюється коло випадків, коли діятимуть такі обмеження. Зокрема, заборона на виїзд може застосовуватися до осіб, які ігнорують рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню. Отже, приватний чи державний виконавець зможе звернутися із відповідним поданням до суду за місцем виконання рішення, включаючи й рішення суду господарської або адміністративної юрисдикції.

З’являється і право на оскарження ухвал про скасування цього заходу. Відповідно, визначається ставка судового збору за подання такої заяви — 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Споживач теж платитиме

Дуже просто в документі, що налічує кілька десятків сторінок, було заховати норму про скасування пільги зі сплати судового збору для споживачів. Для цього вистачило кількох малопомітних слів: «ч.3 ст.22 закону «Про захист прав споживачів» виключити». Але саме це положення й передбачало такі пільги.

Якби Уряд уніс окремий проект під назвою «Щодо скасування пільг зі сплати судового збору для споживачів», звісно, він був би приречений на провал. Адже нардепи не захотіли б, особливо у передвиборчий період, накликати на себе гнів громадян. А під пологом інших правок можна спробувати протягнути таку норму, уникаючи розголосу.

Допомога не для кожного

Чимало змін, і не лише термінологічних, зазнає закон «Про безоплатну правову допомогу». Насамперед її надаватимуть тільки в судах. Інші державні органи, органи місцевого самоврядування та інші особи вже не матимуть стосунку до такої, тепер уже правничої допомоги.

Далі Уряд збирається звузити коло тих, хто зможе розраховувати на безоплатну допомогу. Наприклад, з’явиться уточнення, що середньомісячний дохід особи буде розраховуватися «відповідно до методики, затвердженої Міністерством юстиції». М’яко кажучи, дивно, що це відомство залучене до вирішення суто економічних питань. Незрозуміло, чим ця величина може відрізнятися від середньомісячного доходу, що обчислюється для надання соціальних пільг чи субсидій.

Обмежуються права внутрішньо переміщених осіб: аби розраховувати на правничу допомогу, вони обов’язково мають стати на облік. Крім того, вторинну допомогу їм надаватимуть безоплатно тільки з питань, пов’язаних із захистом та дотриманням прав, визначених законом «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Наразі такого уточнення немає.

Доволі дивною є й умова захисту осіб, яких вважають затриманими. Їм допомагатимуть тільки тоді, якщо порушуються їхні права, гарантовані Конституцією та міжнародними договорами. А хіба сам факт обмеження волі не є таким порушенням?

Аналогічна умова передбачена для осіб, які перебуватимуть під вартою або для яких є обов’язковим призначення адвоката. Щоправда, тут можна говорити навіть про певне розширення обсягу допомоги, оскільки за таких обставин вони можуть розраховувати на всі правничі послуги, передбачені ч.2 ст.13 цього закону.

До кола тих, кому надаватимуть безоплатну допомогу, додано осіб, які постраждали від торгівлі людьми, домашнього насильства або насильства за ознакою статі.

Водночас для половини суб’єктів установлюється додаткове обмеження: по допомогу можна звернутися не більш як 6 разів протягом бюджетного року та отримати її не більш ніж за 6 дорученнями/наказами одночасно. Тобто якщо особа вибере квоту на початку року, то потім їй доведеться самій винаймати адвоката.

З’явиться у законі й нова ст.26¹, яка окреслить не тільки права, а й обов’язки суб’єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу. Серед останніх — вимога нести всі необхідні витрати: сплатити судовий збір, поштові витрати, оплачувати дослідження, експертизи тощо. І навіть повідомляти про наявність інфекційної хвороби! Цікаво, якщо особа захворіє на ГРВІ, їй припинять надавати допомогу чи просто зобов’яжуть носити маску?

Залучаються всі!

Уряд відмовляється від постійних контрактів адвокатів із центрами БПД. Тобто достатньо подати заяву про включення до відповідного реєстру й виграти конкурс. З огляду на таку зміну договір про надання послуг вочевидь укладатиметься на кожне представництво окремо.

Водночас під час видачі доручення враховуватиметься тільки спеціалізація і навантаження адвоката. Ані досвід роботи, ані складність справ до уваги не братимуться. Це може позначитися на якості правничої допомоги, але водночас дасть змогу в «потрібних» провадженнях підбирати більш зручних опонентів для сторони обвинувачення.

До того ж адвокатам доведеться поділитися шматком бюджетного «хліба» з працівниками самих центрів. Останні надаватимуть допомогу в тих справах, де їхнє представництво не є обов’язковим, а також зможуть складати будь-які документи процесуального характеру, вивільняючи час адвокатів для більш професійної роботи.

Водночас утричі зросте перелік підстав для припинення правничої допомоги. Наприклад, якщо особа прагне досягти результату або засоби досягнення, на яких вона наполягає, є протиправними. Не менш цікавими обставинами для відмови є зловживання правом на допомогу або неправомірність вимог особи. Щоправда, такі факти має довести у висновку сам адвокат або працівник центру.

Певною мірою посилиться контроль за системою БВПД з боку Мін’юсту. Це відомство затверджуватиме порядок і умови проведення конкурсу та вимоги до професійного рівня адвокатів, які залучаються до надання допомоги, порядок і умови укладення договорів, а також, як уже згадувалося, — методику розрахунку середньомісячного доходу для визначення права особи скористатися послугами центрів.

Виконавче провадження та ВРП

Чимало змін, які складно назвати суто технічними, також уноситимуться до законів «Про виконавче провадження», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та «Про третейські суди». В останньому насамперед розшириться перелік справ, які не будуть підвідомчі третейським судам.

Подбав Уряд і про членів Вищої ради правосуддя. Їм будуть надані такі самі гарантії недоторканності, як і суддям. Також члену ВРП та його сім’ї гарантуватимуть безоплатне медичне обслуговування, забезпечення службовим житлом на час перебування на посаді, окремим кабінетом та необхідними для роботи засобами.

З огляду на останні тенденції законотворчості ймовірність прийняття такого закону є дуже високою. Натомість сенс деяких змін проявиться тільки під час застосування.

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Сергій ВИЛКОВ, 
голова комітету з питань безоплатної правової допомоги при НААУ:

— Цей проект розроблено без залучення представників від Національної асоціації адвокатів України та врахування напрацьованих адвокатами пропозицій і доповнень.

Незалежність адвокатської професії та її самоврядність визнаються як Рекомендаціями Ради Європи від 25.10.2000, так і Основними принципами ООН щодо ролі адвокатів (14.12.90). Також ключові документи ССВЕ, як-от: Хартія основних принципів європейської юридичної професії та Кодекс поведінки європейських адвокатів — нарівні з іншими визнають ключовими цінностями незалежність професії та її самоврядність. Україна також має міжнародні зобов’язання відповідно до Основних положень про роль адвокатів (прийняті VIII конгресом ООН щодо запобігання злочинам у серпні 1990 року).

Згідно із цими положеннями важливу роль мають відігравати професійні асоціації адвокатів, які підтримують професійні стандарти та етичні норми, захищають своїх членів від необґрунтованих обмежень і посягань, забезпечують правову допомогу кожному, хто її потребує, та кооперуються з урядом та іншими інститутами для досягнення цілей правосуддя і суспільного інтересу. Також зазначено, що професійні асоціації мають кооперуватися з урядами, щоб адвокати були здатні за відсутності недоречного стороннього втручання допомагати своїм клієнтам згідно із законом та визнаними професійними стандартами й етичними правилами.

Отже, відповідно до міжнародного законодавства цей принцип організації діяльності адвокатури не є декларативним. Будь-які спроби його порушення чи звуження його змісту можна розглядати не тільки як порушення професійних прав адвокатів, але і як відступ від міжнародних зобов’язань, узятих Україною перед ключовими європейськими та глобальними партнерами.

На моє глибоке переконання, правова держава розпочинається із забезпечення права на правничу допомогу, реалізація якого покладена як на державу, так і на сильну, незалежну адвокатуру.

Крім іншого, Кабмін пропонує внести зміни та доповнення до закону «Про безоплатну правову допомогу», які були розроблені без урахування належної ролі адвокатів, що має гарантуватися при розробленні національного законодавства та його застосуванні адвокатами, суддями, прокурорами, органами законодавчої та виконавчої влади. Зміни та доповнення, які пропонує внести Уряд, підлягають детальному аналізу. Адже вони можуть призвести до суттєвих порушень прав людини та охоронюваних законом гарантій адвокатської діяльності.