І хочеться, і колеться

Якщо до державних виконавців висунути такі ж вимоги, як до приватних, їх залишиться 20%

Попри перспективу непоганого заробітку та існування «незораного поля» для роботи, охочих стати приватними виконавцями наразі мізер. Автори реформи гадають: може, люди недовіряють владі, очікують, поки ґулі наб’ють першопрохідці. Лунають докори в бік правничої спільноти, на неї перекладають частину відповідальності, бо не можуть привести в професію за руку.

Поділили відповідальність

Один з авторів реформи виконавчого провадження — народний депутат Руслан Сидорович — назвав її «найбільш продуманою» і «найсистемнішою». Хоча визнав, що не вдалося провести «багато сміливіших речей, які хотіли». Про це він розповів на ІІ міжнародному форумі з виконавчого провадження, організованому газетою «Юридична практика».

Народний обранець послався на «доволі високий рівень популізму в парламенті», через що певні радикальні ідеї могли би просто зробити відповідні проекти непрохідними. Та й тепер він побоюється спроб дискредитації ідей реформи, оскільки для суспільства вона «дуже смілива».

Досвід інших країн, що впроваджували подібні ідеї, показує, що на початку «будуть перекоси»: доведеться стикатися з некваліфікованими або не до кінця порядними приватними виконавцями. Тож дуже багато залежить від того, хто прийде працювати.

«На цьому етапі на вас — перших приватних виконавцях — лежить уся повнота відповідальності: відбудеться реформа чи ні, навіть не на Мін’юсті», — звернувся до піонерів професії Р.Сидорович. Він пояснив: якщо виконувати свої обов’язки добросовісно, в рамках закону, принаймні в популістів, які намагаються дискредитувати зміни, не буде аргументів для критики.

Джентльменська домовленість

Та в самих виконавців до народних депутатів теж є запитання. Зокрема, чому вони передбачили такий дисбаланс між вимогами до приватних виконавців і державних. Адже перші мають відповідати певним вимогам, пройти навчання, скласти іспит, стажуватися, купити страховку. А другі не несуть жодної відповідальності.

Нардеп визнав, що це «не зовсім справедливо», але викликано об’єктивними причинами. По-перше, у професію приватних виконавців треба «запускати» відповідних людей. По-друге, якщо ті ж вимоги поставити до державних виконавців, то, за підрахунками Р.Сидоровича, в держслужбі залишиться 20% з них. А виконання рішень знизиться з 2—4 до 0%. Тому існує джентльменська домовленість, що Міністерство юстиції поступово підвищуватиме вимоги до держвиконавців.

Заступник міністра з питань виконавчої служби Сергій Шкляр не погодився, що в нас вимоги до приватних виконавців жорсткі, бо, наприклад, у Франції вони набагато жорсткіші. А про дисбаланс сказав, що, з одного боку, за державними виконавцями більший контроль з боку міністерства. З другого — вимоги до них також підвищені, «знайти людину на посаду в районі в сільській місцевості з рівнем магістра досить важко». Як наслідок, там сьогодні багато вакансій.

Щоправда, керуючий партнер Pavlenko Legal Group Олександра Павленко зазначила, що є питання не тільки до виконавців у сільській місцевості, а й до працівників департаменту. Крім того, виникло побоювання: кращі кадри з ДВС підуть у приватну практику, тоді як за державними виконавцями закріплені найскладніші провадження, зокрема й ті, сума стягнень у яких перевищує певні пороги.

Очікування кращих часів

Особливої популярності в середовищі правників поки що не має й приватна служба. За підрахунками Р.Сидоровича, потреба України — 4 тис. таких фахівців. Натомість бажання пройти навчання, за даними Мін’юсту, дотепер виявило лише 1,2 тис. осіб. 630 уже його пройшли, але скласти іспит із них захотіли тільки 170. При цьому 130 чоловік уже його склали та пройшли стажування, але отримали статус і розпочали роботу на сьогодні всього 54 приватні виконавці.

При цьому близько 80% з тих, хто подає документи на навчання, — нинішні або колишні держвиконавці. Хоча автори реформи очікували кадрового оновлення системи за рахунок арбітражних керуючих, адвокатів, юристів підприємств та інших зацікавлених осіб.

Така ситуація непокоїть першого заступника директора департаменту державної виконавчої служби Мін’юсту Костянтина Сілкіна. «За нашими підрахунками, близько 400 осіб сьогодні просто очікують кращих часів (може, зміни влади). Багато хто каже, що влада не досить зручна», — заявив чиновник.

Відтак було наголошено, що відповідальність за реформу лежить не тільки на міністерстві, а й на юридичній спільноті, яка поки не досить активно бере участь у перетвореннях.

Напевно, професія приватного виконавця як така досить приваблива для багатьох юристів. Проблема в тому, чому вони сьогодні не надто вірять, що зможуть нормально працювати в правовому полі. Це запитання — до влади. 

ПРЯМА МОВА

В’ячеслав КРАГЛЕВИЧ,
партнер ЮК Equity:

— Вносячи зміни до законодавства, слід було посилити відповідальність усіх учасників виконавчого провадження. Сьогодні директор підприємства не несе адміністративної, кримінальної відповідальності, коли воно має борги, а відкриваються додаткові рахунки й підприємство працює. Державні органи не виконують рішень суду, які зобов’язують їх перерахувати кошти або віддати майно.

Якщо в стягувача буде натхнення, час та кошти, він піде до кінця, а відповідати потім за дії боржників буде держава, яка не забезпечила ефективного захисту. Тому треба зробити більш жорсткою статтю Кримінального кодексу щодо невиконання рішень суду.