Громадська «інквізиція»

За які діяння на кандидатів на посади у ВС вішають «ярлики недоброчесності», а за які прилучають до «лику святих»

Розглянувши зібрану інформацію стосовно 100 з гаком претендентів на червоні мантії, громадська рада доброчесності винесла щодо 52 із них невтішні вердикти. Є й такі кандидати, котрим ГРД дала зелене світло: затвердила стосовно них позитивну інформацію. Чому одним претендентам пощастило не впасти в немилість «доброчесників», а іншим доведеться відповідати за поставлені їм за провину гріхи перед Вищою кваліфікаційною комісією суддів.

«Чорні мітки»

Про роль і завдання нового для України та незвичного для Європи органу за 5 місяців його існування було сказано багато. І ось нарешті настав момент істини: ГРД почала затверджувати висновки про те, чи гідні кандидати одягти червоні мантії. При цьому ні затвердженої методології збору інформації про претендентів, ні визначених критеріїв доброчесності в ради під рукою не було. «Ми діємо в пітьмі, наосліп», — зізнався член ГРД Леонід Маслов на одному із заходів, присвячених питанням діяльності ради.

За три засідання «доброчесники» перевірили приблизно четверту частину всіх претендентів до Верховного Суду. Результат «сканування» приголомшив багатьох: 48% осіб отримали від ГРД «чорну мітку» — висновок про невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики.

До речі, рада залишила за собою право анулювати вердикт, змінити чи прийняти новий акт у разі «наявності важливої інформації». Існування такої примітки в кінці висновку говорить тільки про одне: «доброчесники» не впевнені в тому, що факти, викладені в їхніх рішеннях, відповідають дійсності, а відомості про кандидатів є достовірними.

Очевидно, що чи не на кожен аргумент ГРД у охочих розглядати справи у ВС може знайтися контраргумент. Адже часто-густо як доказ того чи іншого «злодіяння» кандидата рада використовує публікації в ЗМІ. Втім, проблема полягає в тому, що не всі пояснення кандидатів бралися до уваги «доброчесниками» або ж претенденти не знали про претензії ради до них, тому й не надіслали своїх спростувань.

Чим завинили?

Що ж ГРД вважає проявом недоброчесності? Так, чимало запитань у ради до декларацій кандидатів, зокрема діючих суддів. «Доброчесники» самотужки підраховують вартість майна, задекларованого певним володарем мантії, річні витрати та роблять висновок: претендент живе на широку ногу. Або такий: будучи суддею, він не міг нажити такі статки.

Трапляється, декларація служителя Феміди видається членам ГРД надто скромною, бо він у графі «Нерухоме майно» вказав тільки одну невелику за площею квартиру. «Така інформація видалася нам украй сумнівною, враховуючи той факт, що кандидат останні 18 років працює суддею вищих судових інстанцій. Тому ми вирішили детальніше перевірити майновий стан членів його родини», — йдеться в одному з висновків ради щодо претендента до Касаційного господарського суду ВС.

Також рада ставила за провину претендентам те, що вони часто подорожували за кордон. «Висновок можна доповнити додатковою інформацією про кандидата, наявність якої викликає об’єктивні та обґрунтовані сумніви в його доброчесності. Відповідно до інформації, яка міститься в досьє, сукупний дохід кандидата за 2012—2016 рр. становив 850279 грн. Водночас за цей період він здійснив понад 40 закордонних поїздок. Крім того, у червні 2014 р. здійснив поїздку на окуповану територію АР Крим, а в листопаді — грудні 2014 р. та лютому 2015-го — до Російської Федерації», — зазначає ГРД у висновку щодо претендента-«господарника».

При цьому рада не повідомляє, звідки в неї інформація про мандрівки особи (в додатках до висновку немає відповідних довідок). Також вона не з’ясувала, з якою метою кандидат виїжджав за кордон. Не виключено, що це були робочі поїздки за кошт приймаючої сторони.

На думку ГРД, не може бути доброчесним претендент, котрий має «стійку репутацію особи, яка пов’язана з різними політичними колами». Одним із підтверджень такого реноме, вважають у раді, є зустрічі діючого судді з представниками інших гілок влади. З підозрою ставилися члени ради й до осіб, електронна пошта яких зареєстрована на російському домені. І до тих, в кого залишилися родичі на кримському півострові чи на непідконтрольних українській владі територіях Донецької та Луганської областей.

Одному з претендентів до Касаційного адміністративного суду ВС дивом удалося уникнути негативного висновку. ГРД «інкримінувала» йому скоєння «публічного злочину». «Кандидат висловлювався проти заяви тодішнього Голови Верховної Ради В.Гройсмана щодо «кардинального оновлення суддівського корпусу», — таку інформацію про суддю надала ГРД. Напевно, кожен служитель Феміди пам’ятає ситуацію, коли спікер запропонував звільнити всіх суддів, матеріали про обрання безстроково яких перебували у ВР. Безперечно, володарі мантій стали на захист колег та звернули увагу очільника парламенту, що таке звільнення — порушення конституційних гарантій суддів.

«Це схоже на полювання на відьом», — так багато правників прокоментували висновки, зроблені ГРД.

«Кваліфікаційна індульгенція»

Проаналізувавши критерії, за якими рада, як під мікроскопом, шукала «ген доброчесності», «ЗіБ» вирішив провести опитування серед юристів у соціальній мережі Фейсбук. Наше видання поцікавилося у правників: «Які факти з біографії претендента на посаду у Верховному Суді не можуть свідчити про його недоброчесність?». Найбільшу кількість голосів отримали 5 позицій, у тому числі й часті подорожі кандидатів за кордон, публічна критика певних дій реформаторів.

На думку правників, самі по собі  такі факти не є підтвердженням того, що та чи інша особа не гідна одягти червону мантію. Окремі респонденти висловилися за те, що не можна звинувачувати претендента в недоброчесності тільки тому, що колись він був членом КПРС. «Раніше було так: якщо особа не була в партії, то й суддею стати не могла», — коментували юристи.

Втім, кандидати отримують від ГРД не тільки негативні висновки чи інформацію. Щодо деяких осіб рада надає позитивні відомості. Це, на думку експертів, можна розцінити як лобіювання інтересів певних кандидатів. Адже до заслуг осіб зараховується участь в АТО, висловлення окремої думки у «справах майдану», отримання звернень від громадських організацій на підтримку претендентів тощо. Фахівці сумніваються, що такі дані є 100-відсотковою гарантією того, що претендент є доброчесним.

Деякі охочі працювати у ВС потрапляють у нейтральну категорію. Це ті особи, щодо яких рада «не виявила обставин, які можуть свідчити про невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики». Про них у «доброчесників» немає ні негативної, ні позитивної інформації. Як вважають експерти, ГРД повинна висловити свою думку стосовно кожного претендента. Адже не можна одних відносити до категорії «білих», других — до «чорних», а про третіх взагалі не сказати нічого.

Водночас більшість кандидатів, яких рада забракувала, розраховують на здоровий глузд членів ВККС, котрі прийматимуть остаточне рішення й фактично можуть спростувати висновок ради. Тому саме від комісії залежить, хто з претендентів замість рішення громадської «інквізиції» отримає «кваліфікаційну індульгенцію».

ТОП-5

Факти з біографії претендентів до Верховного Суду, які не свідчать про їхню недоброчесність*

1. Родичі в Криму або на непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей.
2. Часті подорожі за кордон.
3. Електронна пошта на домені .ru.
4. Публічна критика певних дій реформаторів.
5. Прийняття «сумнівних» рішень.

* За результатами опитування, проведеного в соціальній мережі Фейсбук.