Незручна правова позиція

«Господарники» та «адміністративники» спробували подолати неоднозначність, яку вніс ВС у підсудність спорів із ФГВФО

Донедавна переважну більшість спорів із Фондом гарантування вкладів фізичних осіб розглядали адміністративні суди з огляду на статус фонду — державної спеціалізованої установи, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Однак у постанові від 16.02.2016 Верховний Суд дійшов висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адмінсудів. Їх мають розглядати господарські суди.

На роздоріжжі юрисдикції

У рішенні йдеться про те, що, слухаючи оскаржувану до ВС справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адмінсудів. Однак, на думку судових палат в адміністративних і господарських справах ВС, такий висновок не грунтується на правильному застосуванні норм матеріального права. Таку позицію було підтверджено у постанові ВС від 15.06.2016 з посиланням на попередню.

Втім, «адміністративники» продовжують слухати відповідні справи, детально пояснюючи, чому вони не застосовують правову позицію ВС. Розглядають їх і «господарники». Проте інколи суди просто відмовляють у розгляді спору, посилаючись на те, що він поза їх компетенцією. Тому можлива ситуація, коли жоден суд не візьметься розглядати позов. Ще більша проблема може виникнути, коли особа пройде всі три інстанції в адмінсудочинстві, а у ВС їй скажуть, що треба починати все спочатку, але в господарській юрисдикції.

Це питання викликало жваву дискусію під час круглого столу «Підвідомчість спорів, що виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку. Актуальні питання щодо розмежування юрисдикції між господарськими та адміністративними судами», який організував Господарський суд м.Києва.

Суддя цієї установи Роман Бойко пояснив кореспонденту «ЗіБ» необхідність проведення такого заходу тим, що бувають випадки, коли особа звертається до судів різних видів юрисдикції і не одержує захисту. Вона навіть не може доступитися до правосуддя. «Це однозначно неправильно. Необхідно, щоб у громадян було розуміння, до якого суду йти. І не виникало ситуацій, коли після проходження третьої інстанції суддя скаже: так це ж неправильна юрисдикція!» — зауважив законник.

Приватні чи публічні?

Суддя Господарського суду м.Києва Ростислав Сташків зазначив, що зараз склалася така практика, коли окружні адмінсуди відступають від позиції ВС, господарські — повертають позови, а адміністративні — їх приймають. Утім, законник підтримав позицію «верховників», хоча й зазначив, що обгрунтування дещо спрощене.

Йдеться про те, що ФГВФО — це суб’єкт публічного права, тобто держава на нього поклала виконання певних обов’язків. І коли в банку виникають труднощі, держава втручається у ці правовідносини, запроваджуючи тимчасову адміністрацію і ліквідатора. Фонд і виконує функції останнього. При цьому, на думку володаря мантії, ВС виходив з того, що, хоча закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не поширюється на банки, ліквідація фінустанови — це банкрутство.

Також Р.Сташків уважає, що для визначення юрисдикції таких спорів треба зрозуміти, по захист яких прав звертаються до суду особи. «Предметом дослідження цих спорів є приватноправові відносини. Це цивільні чи господарські договори. При розгляді таких справ у нас не досліджується компетенція фонду, винесення повідомлення чи ще чогось», — пояснив суддя. Тому, на його думку, в цьому випадку держава, реалізуючи своє право, вступає у приватноправовий спір і бере в ньому участь нарівні з іншими учасниками.

При цьому Р.Сташків звернув увагу, що найбільше спорів у цій сфері стосуються виплати вкладникам гарантованої компенсації. Тому ФГВФО тут виступає фактично в ролі страхової компанії. «В нього є відповідна господарська компетенція. І, вивчаючи реєстр, він досліджує ці приватні договори з фізособою. Тобто предметом розгляду цих спорів є приватноправові відносини», — підсумував суддя.

Далеко заходять

Утім, у фонді не погоджуються з такою позицією. Заступник начальника відділу судової роботи та представництва ФГВФО Дмитро Костюков звернув увагу на ще одне рішення ВС — від 20.09.2016. Суд відмовив уповноваженій особі фонду в перегляді рішення касаційної інстанції, оскільки не було надано постанов вищих судів, які доводили б неоднозначність практики.

Він також послався на те, що Вищий адміністративний суд у своїх листах неодноразово висловлював думку, що такі справи мають розглядатися саме адмінсудами. Тому мало б з’явитися роз’яснення пленуму ВАС чи думка ВС із цього питання. Адже серед суддів немає одностайної позиції. При цьому адмінсуди розглянули понад 10 тис. таких справ, 1,5 тис. уже пройшли касаційну установу. Тепер виникає питання щодо законності рішень у цих спорах, які розглядалися понад 2 роки тому.

За словами Д.Костюкова, позиція ФГВФО полягає в тому, що коли він заходить до неплатоспроможного банку й приймає рішення, то виконує управлінські функції, делеговані державою. Однак, коли починається розгляд справи в адмінсуді, суддя не тільки аналізує, чи приймалось рішення щодо конкретної особи, чи мала місце дія або бездіяльність, а й вивчає договори банківського вкладу, з’ясовує правовідносини, а також те, в який спосіб надходили кошти, тощо.

Проте ст.38 закону «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» установлює чіткий перелік правочинів, які є нікчемними. А Цивільний кодекс говорить: якщо законом прописано нікчемність правочинів, то має застосовуватися нікчемність правочину. «Тобто ми, якщо розібратись, навіть не повинні доводити факт того, що цей правочин є нікчемним. Ми співвіднесли правовідносини, які виникли, з нормою закону, і на підставі приписів закону визначили, що цей правочин є нікчемним», — пояснив дії фонду Д.Костюков. За таких обставин це вже буде компетенцією не адміністративного, а цивільного або господарського суду.

У свою чергу суддя Вищого господарського суду Володимир Поліщук скептично поставився до постанови ВС від 16.02.2016. Він уважає, що у випадку з банками доречніше говорити не про банкрутство, а про неплатоспроможність. Проте він не бачить жодної публічно-правової дії особи, яка керує неплатоспроможним банком.

Не було б проблеми, якби…

Інша позиція у представників адмінсудів. «Господарськими відносинами тут і не пахне», — парирував заступник голови Київського апеляційного адміністративного суду Василь Ключкович. Він послався на те, що законодавець у 2002 році прийняв спеціальний закон «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», чим указав на наявність особливих правовідносин. Володар мантії зазначив, що ідеться про публічно-правові відносини, тобто про те, що уповноважена особа відмовляє особі у вимогах.

Було звернуто увагу ще й на те, що фонд має право видавати нормативно-правові акти, які є обов’язковими для виконання. Тому він виконує делеговану функцію держави.

А суддя Київського апеляційного адміністративного суду Ігор Петрик зауважив, що з моменту винесення постанови про банкрутство юрособи будь-яка її господарська діяльність припиняється і починається процедура ліквідації. Якщо виходити з того, що фонд виконує виключно функції ліквідатора — це суперечить приписам закону, де чітко визначено статус фонду: він є юридичною особою публічного права. Відповідно, наділений спеціальними функціями, щоб забезпечити виплату вкладникам гарантованого мінімуму.

«Не було б цієї проблеми, якби не народилися дві постанови ВС. Ми будемо розглядати такі справи, які розглядали. Виходитимемо з норм КАС і наводитимемо мотивацію, чому не беремо до уваги висновків, які викладених у цих двох постановах», — констатував «адміністративник».

Бюджетна економія

Р.Бойко також порівняв ситуацію зі спорами за участю фонду з проблемами, які мають місце у земельних спорах. Однак звернув увагу, що дискусія з приводу підсудності останніх розгоралася з першої інстанції. Натомість у спорах з ФГВФО раніше ніколи не виникало сумніву, що треба йти до адмінсуду. Тобто проблема прийшла «згори». Причому навіть у тих заявах, щодо яких ВС прийняв рішення, не йшлося про неоднозначність юрисдикції. Не було жодної ухвали суду касаційної інстанції з іншою практикою, де ВАС або ВГС указали, що це господарський спір, а не адміністративний. Це — ініціатива ВС.

Законник зазначив, що за підсумками обговорення на круглому столі судді узгодять позицію та звернуться до суб’єктів законодавчої ініціативи з проханням унести до парламенту проект змін, які чітко визначили б юрисдикцію таких спорів. За його словами, «суддям абсолютно неважливо, до якої юрисдикції законодавець захоче віднести вирішення цих спорів, головне, аби це було чітко прописано». На думку Р.Бойка, не варто відкладати внесення таких змін до прийняття розроблених Радою з питань судової реформи процесуальних кодексів. «Невідомо, коли їх ухвалять. І там є чимало складних питань. А це питання не має жодної складності. Можна потім його просто перенести до нового кодексу», — сказав він.

Однак не виключено, що прийняття відповідних змін буде блокуватись. За останній час в Україні збанкрутувало понад 80 банків, тому можна лише уявити кількість потерпілих осіб і суми компенсацій. Водночас невизначеність із юрисдикцією вочевидь допоможе фонду зекономити кошти або принаймні відстрочити час розплати.