Чи доцільно й допустимо переносити обрання нової ВР на жовтень, а Президента — на березень?
На фоні «картини олією», яку складають масові протести підприємців по всій країні та невтішні економічні прогнози, на порядку денному владного політикуму — нові зміни до Основного Закону, котрі схвалив Конституційний Суд та за які попередньо проголосували 305-ма картками в парламенті.
Про що ж ці зміни? Звісно, про вибори.
На заміну нинішнього порядку проведення чергових виборів до парламенту, згідно з яким голосування має відбутись у березні четвертого року повноважень Верховної Ради, пропонується проводити такі вибори в жовтні п’ятого року повноважень. Відповідно, чергові вибори Президента планується перенести з жовтня на березень. Чи допустимо це?
Бюджетна логіка
Нагадаємо, що проведення парламентських виборів саме в березні в Конституції 1996 року визначалося не випадково, «не зі стелі». Це зумовлено жорсткою логікою бюджетного процесу та державного управління.
Загальновідомо, що в бюджетному процесі щороку в першому півріччі парламент приймає так звану бюджетну резолюцію (схвалює основні напрями бю¬джетної політики на наступний рік). Саме на її основі Уряд і готує на наступний календарний рік проект державного кошторису, який має подаватися на розгляд парламенту до 15 вересня.
Чому до 15 вересня? А тому, що у ВР має бути щонайменше два місяці для розгляду (в разі необхідності повернення для до¬опрацювання) і прийняття до кінця листопада цього головного фінансового документа, за яким з 1 січня країна має організовувати своє життя.
Отже, «березнева» логіка парламентських виборів цілком зрозуміла. У березні — вибори. У квітні — травні починає діяти новий парламент, який одночасно опрацьовує підготовлені Урядом до квітня зведені дані про виконання бюджету минулого року, порівнюючи їх з поточними даними, та схвалює проект основних напрямів бюджетної політики на наступний рік.
Крім того, в разі необхідності ВР уносить поточні зміни до податкового законодавства (які мають бути прийняті до 15 липня). У цей же період новообраний парламент визначається з Урядом (висловлюючи довіру чи недовіру). І це логічно та правильно. Законодавчий орган має довіряти Кабінету Міністрів, якому доведеться виконувати прийнятий ним державний бюджет.
Хаос популізму
У разі ж конституційного закріплення за черговими парламентськими виборами жовтневої дати (про що йдеться в попередньо проголосованому Верховною Радою та схваленому Конституційним Судом законопроекті №7265) логіка бюджетного процесу та організації державного управління буде перетворюватись у роки виборів у суцільний хаос.
Тобто «відхідний» склад ВР, який, природно, не знає і не може знати пріоритетів та спрямування майбутньо¬го парламентського складу, готуватиме квітневу бюджетну резолюцію «від ліхтаря». Так само «від ліхтаря» буде готуватись Урядом, а потім прийматись уже в розквіт виборчої кампанії, як правило, підкреслено популістський бю¬джет.
Обраний у жовтні новий парламент зможе зібратися на перше засідання не раніше кінця грудня або середини січня. Водночас країна вже з 1 січня має жити з новим бюджетом, зрозуміло, популістським. І далі неминуче щоразу будуть у пожежному порядку вноситися зміни до закону про бюджет. І так по колу.
Отже, рокіровка за схемою «чергові вибори парламенту — на жовтень, а Президента — на березень» є легковажним, непрофе¬сійним, конституційно безграмотним рішенням.
Більш ніж очевидна річ. Чергові вибори Президента можна проводити в будь-який час (окрім Різдвяних свят і літніх відпусток, що збігаються також із часом збирання врожаю), а чергові вибори парламенту розумні люди проводять лише в березні. А в Україні?
Узурпація — навіть на день
Законопроектом №7265 планується встановити строк владарювання ниніш¬нього Президента 5 років і 2 місяці, а парламенту (якщо рахувати від дати виборів 2007 року) — 5 років і 1 місяць.
Жодна норма Конституції (ні в редакції 2004-го, ні в редакції 1996-го) не передбачає можливості довільного збільшення терміну повноважень обраних державних органів ані на день. Визначеність строків повноважень обраних державних органів — це свята конституційна основа.
Кожному, хто проводить конституційні зміни щодо термінів обрання державних органів влади, бажано розуміти і пам’ятати: строк своїх повноважень (повноважень діючих органів) зменшувати можна, а збільшувати — ніколи і за жодних обставин. Довільне, безпідставне збільшення терміну власних повноважень хоч на один день (зокрема шляхом закріплення такої можливості в «Перехідних положеннях» акта найвищої юридичної сили) — це не що інше, як форма узурпації влади.
На жаль, вітчизняний «пильний» Конституційний Суд знову не помітив у таких змінах очевидного порушення стст.1, 3, 5, 6, 8, 19, 22, 38, 76, 103 Основного Закону.
Висновок без мотивації
Не менш цікавим є і сам висновок КС від 18.11.2010 №3-в/2010, яким підтвер¬джена безумовна конституційність законопроекту №7265.
Відомо, що будь-який судовий акт, зокрема і КС, має бути обгрунтованим, містити мотивувальну частину (стст.4, 63, 66 закону про КС). Проте у висновку №3-в/2010 мотивувальна частина просто відсутня!
Так, висновок про конституційність унесення змін до ст.77 головного документа країни не містить жодного мотивувального слова. Висновок про конституційність унесення змін до ст.103 Основного Закону так само.
Обгрунтування щодо доповнення «Перехідних положень» Конституції пп.15 і 16 (про проведення чергових виборів до Верховної Ради в останню неділю жовтня 2012 року, а чергових виборів Президента — в останню неділю березня 2015 року) виглядає, м’яко кажучи, досить сумнівним. У цьому так званому обгрунтуванні немає посилання на жодну конституційну норму.
Більше того, посилаючись на рішення КС від 10.06.2009 №14-рп/2009, в якому стверджувалося, що «строки проведення виборів є важливим інститутом гарантії реалізації виборчих прав громадян... перенесення строків їх проведення з підстав, не передбачених законом, є порушенням цих прав громадян», служителі української конституційної Феміди станом на 18.11.2010 дійшли, як видається, «обгрунтованого», але протилежного висновку. Висновку, що безпідставне збільшення строку повноважень ВР на 1 місяць (а якщо поділяти поширену нині в політичних колах логіку тлумачення ст.77 Основного Закону, то на 1 рік і 1 місяць; а якщо рахувати правильно, а са¬ме — з дати проведення попередніх чергових парла¬ментських виборів 2006 року, то на 2 роки і 1 місяць), а Пре¬зидента — на 2 місяці цілком відповідає ст.157 Конституції, жодним чином не обмежуючи прав і свобод людини та громадянина.
Згадаймо нещодавні заяви представників влади відносно необхідності суворого дотримання процедури внесення змін до Конституції, зокрема на прикладі політреформи 2004 року.
Більш ніж очевидно, що в ст.159 Конституції йдеться не просто про будь-який висновок КС, а саме про обгрунтований висновок, який обов’язково має містити мотивувальну частину. Тож у цьому контексті вже маємо підстави для майбутньої відміни цих конституційних змін. Звісно, якщо їх ще ухвалять на лютневій парламентській сесії.
Микола СІРИЙ,
«Українська правда»
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!