На Вінниччині знайшли спосіб виховувати порушників у галузі шляхового господарства і зв’язку
Основними проблемами, що виникають при розгляді адміністративних справ, є неналежно оформлені працівниками ДАІ протоколи та неявка порушників у засідання. Правоохоронців судді виховують, виносячи постанови про повернення матеріалів на дооформлення, а порушників — приймаючи рішення за їх відсутності.
Загроза і шкода
У Тростянецькому районному суді Вінницької області узагальнили практику розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті.
Такі правопорушення мають загальні родові ознаки злочинів і проступків і класифікуються, як і в інших галузях суспільної діяльності. Вони поділяються на кримінальні злочини, адміністративні та дисциплінарні проступки, цивільно-правові делікти.
Всі види правопорушень на транспорті мають деякі спільні ознаки. Їх об’єктом є суспільні відносини у сфері безпечної роботи транспорту або суспільна безпека. Суспільна безпека як об’єкт цих правопорушень означає сукупність відносин, що забезпечують охорону життя і здоров’я людей, матеріальних цінностей, навколишнього природного середовища, безаварійну роботу транспорту в цілому.
Результатом таких правопорушень часто бувають аварії, катастрофи, нещасні випадки з людьми, що тягнуть за собою шкідливі наслідки для здоров’я і майна, навколишнього природного середовища або викликають загрозу для них. Часто через правопорушення на транспорті не дотримується графік руху транспортних засобів, відбувається затримка перевезення вантажів і пасажирів, дезорганізується робота транспортних підприємств.
Суспільна небезпека цих правопорушень має два аспекти:
• виникає небезпека життю та здоров’ю людей;
• спричиняється матеріальна шкода або виникає її загроза, і разом з цим порушується безпечне функціонування самого транспорту.
Законодавче підгрунтя
Особливістю таких проступків є те, що шкода особі або майну завдається в основному при порушенні правил використання джерел підвищеної небезпеки, а також правил безпеки. Це дає підстави виділити правопорушення на транспорті в самостійну групу.
Як свідчить аналіз, такі правопорушення мають єдиний родовий об’єкт, багато спільного в ознаках об’єктивної та суб’єктивної сторін, усі вони є результатом взаємодії людини з транспортним засобом.
Верховна Рада прийняла закон «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення правил дорожнього руху» від 5.04.2001 №2350-ІІІ. Ним було змінено порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті, передбачені стст.121, 122, 1221, 1222, 123, 124, 130, 132 Кодексу про адміністративні правопорушення, які раніше розглядала Державна автомобільна інспекція.
Відповідно до закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 24.09.2008 №586-VI (586-17) ст.1221 було виключено з КпАП, а також слова та цифри «статтями 121, 122, 1221, 1222, 123, 124, 130, 132» замінено словами та цифрами «частинами третьою та шостою статті 121, частинами третьою та четвертою статті 122, статтями 1222, 1224, 1225, частиною третьою статті 123, статтею 124, частиною четвертою статті 127, частиною другою статті 1271, статтею 130». У результаті чого суттєво зменшилося навантаження на суддів, які вже не мали розглядати адміністративні справи про вчинення незначних правопорушень на транспорті.
Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування талона до посвідчення водія та вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 17.03.2011 №3163-VI було внесено зміни до ст.221 КпАП. Зокрема, виключено з обов’язків суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.3 ст.122 КпАП, та залишено лише ч.4 зазначеної статті.
Законом «Про внесення змін до статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння» від 19.11.2013 №693-VІІ було збільшено санкції чч.2 та 3 ст.130 КпАП з метою посилення відповідальності за правопорушення, передбачені цією статтею.
Судові підрахунки
За період, що аналізується, розглянуто 335 справ про правопорушення, передбачені статтями КпАП, які підвідомчі суду. 27 справ було повернуто, з яких для належного оформлення — 26. У зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в 12 справах провадження закрите. Кількість осіб, звільнених судом від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення з усним зауваженням (ст.22 КпАП), — 8.
До адміністративної відповідальності за вказаний час притягнуто 317 осіб:
• штраф накладено на 119;
• позбавлені спеціального права — 33;
• громадські роботи — 151;
• адміністративний арешт — 13.
Як свідчить практика, посадові особи ДАІ при оформленні та направленні до суду адміністративних матеріалів про недодержання водіями транспортних засобів правил дорожнього руху та експлуатації транспорту допускали порушення, які призводили до повернення цих матеріалів на дооформлення або закриття справ.
Слід зазначити, що керування транспортними засобами особами у стані сп’яніння (відповідальність передбачена ст.130 КпАП) є небезпечним і досить поширеним правопорушенням, тому суд з урахуванням осіб правопорушників застосовував:
• адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами щодо 29 осіб;
• арешт — 11;
• громадські роботи — 142;
• штраф — 65.
Кілька справ про адміністративні правопорушення суд розглядав за відсутності осіб, яких притягали до адміністративної відповідальності, однак при цьому в матеріалах справ завжди були дані про повідомлення останніх про час судового розгляду, про що в постановах суду зазначалося.
Недбалість правоохоронців
Серед проблем, що виникають при застосуванні судом чинного законодавства під час розгляду справ аналізованої категорії, можна назвати неналежно оформлені працівниками ДАІ протоколи про адмінправопорушення.
Відповідно до ст.256 КпАП у протоколі, крім місця, часу вчинення і суті проступку, слід називати нормативний акт, яким передбачено відповідальність, наводити пояснення правопорушника, інші відомості, необхідні для вирішення справи. На практиці ж у деяких протоколах не вказувалася норма, якою передбачено відповідальність за вчинене діяння. У матеріалах справ нерідко не буває доказів, які б підтверджували факт вчинення правопорушення, а також даних про те, чи притягалася особа до адміністративної відповідальності раніше, пояснень цієї особи, свідків або підписів останніх.
Досить часто працівники ДАІ не виконують і вимог Інструкції з оформлення протоколу. Зокрема, реквізити заповнюються нерозбірливим почерком, у розділі відомостей про особу, яка вчинила правопорушення, зазначаються недостовірні дані про її фактичне місце проживання або неправильно вказуються прізвище, ім’я та по батькові, до матеріалів справи не долучаються докази.
Наприклад, справа №147/2124/13-п
про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КпАП, відкрита стосовно Особи 1,
була повернута до ДАІ Тростянецького РВ УМВС у Вінницькій області для належного оформлення, оскільки за адресою, зазначеною в протоколі, Особа 1 не живе, а інших відомостей про можливе місце його проживання немає, у зв’язку із чим справу розглянути неможливо.
Через неточні та неправильні записи в протоколах про адресу проживання правопорушників суди витрачали додаткові кошти на повторні виклики. Крім того, це призводило до пропуску строків накладення адміністративних стягнень.
Мали місце випадки, коли матеріали про правопорушення, пов’язані з пошкодженням транспортних засобів, надсилалися до суду без належних доказів щодо розміру шкоди, характеру пошкоджень та можливості їх усунення. У деяких протоколах виявлено виправлення та закреслення, які належним чином завірені не були.
Провівши узагальнення, можна зробити висновок, що судді реагували на порушення, допущені посадовими особами ДАІ при оформленні адміністративних матеріалів. Наприклад, при виявленні таких порушень повертали матеріали справи для доопрацювання, а в постановах роз’яснювали причини, що в подальшому зменшило надходження таких протоколів.
Направлення із затримкою
До основних недоліків, які призводили до закриття справ, можна віднести несвоєчасне направлення до суду адміністративних матеріалів органами ДАІ, а також направлення (всупереч вимогам ст.221 КпАП) матеріалів, непідвідомчих суду.
Згідно зі ст.257 КпАП протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення. Проте в законі не зазначено, протягом якого строку. Це було причиною того, що матеріали надходили до суду після закінчення строків накладення адміністративного стягнення. Згідно зі ст.38 КпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше ніж через
2 місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні —
через 2 місяці з дня його виявлення.
Також були випадки, коли працівники ДАІ матеріали до суду направляли за кілька днів до закінчення двомісячного строку накладення адміністративного стягнення або навіть після нього, що робило неможливим виклик правопорушників для розгляду справи.
Наприклад, протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КпАП, було складено 2 січня, а до суду він надійшов лише 24 травня, що фактично виключало можливість виклику порушника та розгляду справи.
Іноді до суду надходили матеріали про притягнення особи до відповідальності за ч.2 ст.121 КпАП, в яких не було даних про вчинення нею раніше аналогічного правопорушення, хоча ця обставина має важливе значення для вирішення питання про кваліфікацію дій порушника (за ч.1 чи ч.2 цієї статті) і, відповідно, про міру відповідальності.
Наприклад, справа про вчинення адміністративного правопорушення, визначеного ч.4 ст.121 КпАП, відкрита щодо Особи 3, була повернута до ДАІ Тростянецького РВ УМВС у Вінницькій області для належного оформлення, оскільки в матеріалах відсутня копія протоколу чи постанови, з якої вбачалося б, що Особа 3 раніше (протягом року) вчиняв правопорушення, передбачені чч.1—3 ст.121 КпАП, що має значення для правильного вирішення справи.
Наступною проблемою є систематична неявка деяких правопорушників до суду, які в такий спосіб намагаються уникнути адміністративної відповідальності.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!