Образити депутата може кожен

Нардепи, які підтримують кримінальну відповідальність за наклеп, не розуміють, що закон може працювати й проти них

До 5 років позбавлення волі пропонують установити народні депутати за наклеп. Такі новації вже викликали занепокоєння серед журналістів і опозиціонерів, які говорять про загрозу незалежності ЗМІ. Разом з тим парламентарі поки що не звернули уваги на те, що і їхні висловлювання можуть стати приводом для порушення кримінальної справи.

Рух у минуле

Відповідальність за наклеп і образу передбачалася Кримінальним кодексом зразка 1960 року, але з прийняттям нового КК у 2001-му благополучно зникла. Звісно, деякі нардепи сумували за нею, і до парламенту 5 разів уносилися законопроекти про повернення до кодексу відповідної статті. Однак жоден з них так і не був підтриманий більшістю, лише цей склад парламенту вирішив попрацювати над відродженням кримінальної відповідальності за наклеп.

Законопроект «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо посилення відповідальності за посягання на честь, гідність та ділову репутацію людини» (№11013) подав депутат-«регіонал» Віталій Журавський.

Відповідно до ініціативи наклеп — «поширення завідомо неправдивих відомостей, що ганьблять честь і гідність іншої особи або підривають його репутацію» (граматику законопроекту збережено. — Прим. ред.). Такі дії пропонується карати штрафом у розмірі від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8500—17000 грн.) або виправними роботами на строк до 1 року.

Крім цього, наклеп, що «міститься в публічному виступі, публічно демонструється в творах або засобах масової інформації», пропонується карати штрафом у розмірі від 1000 до 1500 неоподатковуваних мінімумів (17000—25500 грн.), або виправними роботами від 1 до 2 років, або арештом від 3 до 6 місяців.

Ще більше покарання пропонується встановити за наклеп, здійснений з використанням свого службового становища. Штраф за це становитиме від 2500 до 5000 неоподатковуваних мінімумів (42500—85000 грн.). Найбільш суворе покарання очікуватиме на тих зловмисників, чий наклеп призведе до стійкого розладу здоров’я, — від 3 до 5 років обмеження або позбавлення волі. При цьому не зрозуміло, можна вважати таким розладом тривале безсоння чи, наприклад, головні болі й депресію. Напевно, у деяких випадках можна.

До 500 неоподатковуваних мінімумів (8500 грн.) штрафу передбачається й за образу — «приниження честі та гідності іншої особи, виражене в непристойній формі». Якщо ж образа прозвучить у публічному виступі чи в мас-медіа, штраф може зрости до во-первых17 тис. грн., а то й рік доведеться провести на виправних роботах.

Усе здавалося жартом

Зважаючи на долю попередніх схожих ініціатив, мало хто міг усерйоз припустити, що такі пропозиції знайдуть підтримку в будівлі під куполом. Тим паче що ще влітку в Партії регіонів говорили про те, що проект — особиста ініціатива конкретного нардепа й на засіданнях фракції її не обговорювали.

Не сприймали ініціативу всерйоз і противники змін. «Це негативний та одіозний законопроект, в якого немає майбутнього. Причому багато хто з депутатів, як опозиційних, так і провладних, дуже б хотів, щоб така норма існувала, аби ніхто не смів відкрити на них рота... Та, попри все бажання, ніхто не ризикне гратися з вогнем», — во-первыхще кілька тижнів тому запевняв кореспондента «ЗіБ» позафракційний нардеп Тарас Чорновіл. Проте, як виявилося, 244 охочих «погратись із вогнем» у парламенті знайшлось, і документ було прийнято в першому читанні.

При цьому гра, яку затіяли у ВР, справді небезпечна. Ще до голосування на проект відреагувала міжнародна організація «Репортери без кордонів». На її думку, зміни поставлять під загрозу існування незалежних ЗМІ. Крім того, омбудсмен Валерія Лутковська звернула увагу парламентарів, що зміни суперечать не тільки Конституції, а й Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та міжнародним зобов’язанням нашої держави. Саме на вимогу Ради Європи з КК було вилучено відповідальність за наклеп. Такий крок свого часу вітали ПАРЄ й Комітет ООН з прав людини. Можна тільки здогадуватись, як вони відреагують, якщо запропоновані норми набудуть чинності.

Останнім часом відносини нашої держави із Заходом залишають бажати кращого, й у парламенті мали б розуміти, що таке голосування може звести нанівець усі намагання налагодити їх.

Та й, якщо закон почне працювати, перші ж вироки неодмінно стануть предметом аналізу в Європейському суді з прав людини. Практика ж у Страсбурзі вже напрацьована — він стає на бік засуджених журналістів, вимагаючи не лише їх звільнення, а й відшкодувань. «Вибір позбавлення волі як покарання за правопорушення у сфері ЗМІ з огляду на журналістську свободу вираження поглядів, гарантовану в ст.10 конвенції, можливий тільки за виняткових обставин, зокрема, коли серйозно порушені інші основ­ні права, як, наприклад, у справах, пов’язаних з розпалюванням ненависті та підбурюванням до насильства», — зазначав Євросуд у своїх рішеннях. Навряд чи в Страсбурзі вирішать, що образа однієї людини (хай навіть парламентаря чи високопосадовця) може вважатися винятковою обставиною. Тому результат справи буде очевидний.

Можна навіть не додавати, що кожне таке рішення зовсім не прикрашає країну, щодо якої приймається. Крім цього, не виключено, що за потреби Європейський суд винесе пілотне рішення й виправляти законодавство доведеться за вказівкою згори.

Разом з тим нардепи, які проголосували за проект, готові підтримати його і в другому читанні. «Не мені вам розповідати, скільки коштує політична чорнуха. Закон потрібен, щоб ви не писали фігню», — у традиційній для себе емоційній манері заявив «регіонал» Ярослав Сухий учасникам руху «Чесно».

Не копай яму іншому

Народні депутати, які сьогодні підтримують кримінальну відповідальність за наклеп, схоже, не розуміють, що закон може з часом почати працювати й проти них. Відповідно до ч.2 ст.80 Конституції «народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп». Якщо ж подивитися трансляцію хоча б одного засідання парламенту, можна скласти невеличкий список тих, хто ризикує потрапити під прес нового акта. Зважаючи на рівень спілкування нардепів, не боятися відповідальності можуть, здається, лише ті, хто принципово не відвідує засідань, або відмовчується в залі.

Звісно, депутатську недоторканність ніхто (поки що) не відміняв, але відкрити кримінальну справу вона не заважає. Далі все залежатиме від парламентської більшості, яка за бажання зможе позбавити колегу «броні».

Навряд чи комусь подобається чути щодо себе образи чи страждати від наклепів. Однак механізми захисту досить детально прописані в цивільному законодавстві. Тому ніхто нікому не забороняє скористатися ними і вимагати спростування чи компенсації. Крім цього, кожен зможе самостійно оцінити шкоду, не вдаючись до допомоги репресивної машини. Яка, як відомо, може загрожувати кожному.

Пряма мова

— Я не розумію причин істерики навколо прийнятих учора в першому читанні змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів. Думаю, не знайдеться жодної людини при повному розумі, яка б хотіла, щоб її безкарно обмовили. Якщо людина — будь то журналіст, юрист або сантехнік — когось критикує, виводить на чисту воду — честь їй та хвала. Але критика і наклеп — не одне й те саме. Для того щоб когось у чомусь викрити, треба мати достовірну інформацію, оперувати фактами, а не чутками та плітками, які поширюють зацікавлені особи в тих же парламентських кулуарах.

— Якщо до тих матеріалів, які публікуються про посадових осіб, підходити з мірками об’єктивності, то норми які містяться в законопроекті не будуть нести для журналістів жодної загрози. Але, звичайно ж, що його положення можуть бути використані, так би мовити, у зовсім іншому напрямі, недаремно ж їх виключили у 2001 році. Та якщо норма використовуватиметься об’єктивно, то нічого поганого в ній немає.

— У даному випадку мова йде не про бажання захиститися від наклепу, а про бажання захиститися від опублікування певної інформації, яку багато посадовців хотіли б замовчувати. При цьому навіть наявність цього проекту й голосування за нього в першому читанні — вже прецедент для псування відносин із країнами Заходу.

— 12 років тому така норма вже діяла. У той час я очолював комісію з підготовки нового Кримінального кодексу. Ми уважно розглядали цю статтю і прийшли до висновку, що вона має бути декриміналізована. Практика її застосування була така, що впливала на хід демократії. Я пам’ятаю, що були випадки порушення кримінальних справ у Дніпропетровській та Полтавській областях проти журналістів місцевих видань. Репресивна машина використовувалася дуже серйозно, тому ми виключили статтю «Наклеп» із кодексу, і я вважаю, що її повернення абсолютно необгрунтоване, карати тюрмою за слово не варто. Такі зміни — це побудова вже не підвалин поліцейської держави, а її стін.