Чи виправдає новий закон надії адвокатів?

У серпні поточного року відразу в кількох виданнях був опублікований проект нового закону «Про адвокатуру» народних депутатів М.Маркуш, С.Соболєва і В.Демьохіна (див. «ЗіБ» №31). Цей проект об’єднав раніше подані проекти цих же авторів, у яких відстоювалися різні, нерідко діаметрально протилежні, взаємовиключні позиції.

У серпні поточного року відразу в кількох виданнях був опублікований проект нового закону «Про адвокатуру» народних депутатів М.Маркуш, С.Соболєва і В.Демьохіна (див. «ЗіБ» №31). Цей проект об’єднав раніше подані проекти цих же авторів, у яких відстоювалися різні, нерідко діаметрально протилежні, взаємовиключні позиції.

Добре, що законодавці змогли знайти об’єднуючі мотиви і тепер виступають єдиним фронтом. Це дає реальні надії, що новий, давно очікуваний закон про адвокатську діяльність буде, нарешті, прийнятий. Щоправда, перший млинець, як говориться, вийшов глевким — 24 вересня ц.р. після бурхливого обговорення на сесії ВР проект був відправлений на доопрацювання. Звичайно, осічка не приємна, але змушена відстрочка дає можливість висловити свої зауваження і пропозиції.

Простота чи складність?

Старому закону про адвокатуру 1992 р. залишилося, таким чином, недовго жити. Шкода все-таки буде з ним розставатися. Хоч і скинули ми на нього водоспади критики, але, треба визнати, служив він суспільству не так уже й погано.

Зрозуміло, до його досягнень не можна віднести те, що він випустив із посудини джина приватної адвокатури, а традиційну адвокатуру в особі обласних колегій поставив у дуже складне становище, оскільки не зміг уберегти їх, як при законодавстві радянського періоду, від молоха податків і зборів. Є в чинному адвокатському законі й інші недогляди.

Але в той же час яка стрункість і чудова стислість у його формулюваннях! Як чітко викладені принципи і гарантії адвокатської діяльності, як вагомо звучать слова присяги адвоката України. Всього-то 19 статей, а в них уся організація, все життя адвокатури.

У проекті нового закону їх уже 62. З одного боку, збільшення кількості статей можна пояснити: потрібно виправити, усунути недоліки колишнього законодавства, надати більш визначеного змісту принциповим положенням, виключити можливість різного тлумачення тих самих норм. Юридичний текст тим і відрізняється від мови літературних творів, що краса складу найчастіше приноситься в жертву граничній ясності виражених у законі імперативів.

З іншого боку, використання складних мовних конструкцій у ряді статей проекту не завжди виправдане. Багато з них перенесено з Правил адвокатської етики, які, на мій погляд, занадто великі і надмірно деталізовані.

Цікаво висловив своє ставлення Т.Мор до складних формулювань у законодавстві у своїй «Утопії»: «Стосовно простого народу, який становить переважну більшість і найбільше має потребу в напоумленні, то для нього байдуже — або зовсім не видавати закону, або після його видання надати тлумаченню такого змісту, якого ніхто не може осягнути інакше, як за допомогою великого розуму і тривалих міркувань».

Звичайно, про адвокатів не можна сказати, що їх необхідно постійно напоумляти, але й вони разом з іншими юристами часом опиняються в тупику, не знаючи, як правильно, однозначно витлумачити деякі мудровані норми. Для прикладу можна процитувати формулювання, що перекочувало з рішення Конституційного Суду в ч.2 ст.44 КПК, про допуск як захисників, крім адвокатів, «і інших фахівців у галузі права, що мають за законом право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи».

Мимоволі пригадується Козьма Прутков з його безсмертним: «Де початок того кінця, яким закінчується початок?»

Між молотом
і ковадлом

Важко переоцінити значення того, що в проекті вперше справедливо поставлене питання про соціальні права адвоката. Зараз становище таке, що адвокат на слідстві й у суді витрачає стільки ж часу, як і слідчі, судді, прокурори, а пенсію одержує в 4 — 5 разів меншу. При цьому адвокат зазнає приблизно такого ж нервово-психічного навантаження, а можливо, і більшого. Він перебуває ніби між молотом і ковадлом.

Прокурорсько-слідчі працівники, та й судді, нерідко обурюються тим, що адвокат занадто активно захищає свого довірителя, заявляє занадто багато клопотань, чим затягує розслідування і розгляд справи. Підзахисні, їхні родичі також часто висувають претензії, що адвокат мало ставив питань, у різкій формі не реагував на неправильні дії зазначених посадових осіб. Буває, що підсудні і засуджені за найважчі злочини, яким утрачати немає чого, ображають адвоката, який захищає їх за професійним обов’язком, і адвокат має терпіти це приниження, оскільки закон у подібних випадках не дозволяє йому відмовитися від захисту.

В усіх безнадійних ситуаціях, коли наперед відомо, що немає правових підстав для певної позиції, працівники правоохоронних та інших органів, замість того щоб самим пояснити це громадянину, направляють його до адвоката. Він, мовляв, в усьому розбереться. У підсумку все своє розчарування, роздратування і гнів ця людина (іноді з хворою психікою) обрушує на адвоката.

Переважно адвокати, порівняно з працівниками правоохоронних органів, зовсім не так матеріально забезпечені, як це видається в повсякденній свідомості. По-перше, не всі адвокати працюють у столиці чи великих обласних центрах, де рівень добробуту населення значно вищий. По-друге, не всі адвокати обслуговують великий бізнес. Навпаки, більшість витрачає велику частину свого часу на ведення безплатних кримінальних справ.

Хто заплатить за «безплатний захист»

Уже кілька років у бюджеті не передбачаються кошти для оплати праці адвокатів за здійснення захисту за призначенням слідчих і судів. Кабінет Міністрів багато років тому встановив мізерну ставку в 15 гривень за судодень (із наступним стягненням податків і зборів), але і ця принизлива плата залишається лише на папері.

Зараз у Донецькій області починається слухання двох резонансних кримінальних справ. Запланована тривалість процесу — близько року. Відносно деяких підсудних родичі не змогли чи не захотіли сплатити гонорар. Після закінчення кожного місяця судді, прокурори одержать належну зарплату. А адвокат не одержить нічого. Питається, як житиме родина адвоката, чим він буде годувати своїх дітей?

Це питання працівників правоохоронних органів не цікавить. Мовляв, «ви зобов’язані за законом забезпечити захист — от і забезпечуйте. А те, що за цю роботу вам нічого не платять, — ваші проблеми. Боріться, домагайтеся, де належить». Але боротися дуже важко, тому що всі звернення адвокатів і адвокатських об’єднань до місцевих і найвищих державних інстанцій відлунюють, як від глухої стіни. Тому постановка в проекті нового закону про адвокатуру питання про те, щоб за рівнем пенсійного забезпечення прирівняти адвокатів до судових і прокурорських працівників, є обгрунтованою і справедливою.

Стосовно безплатної юридичної допомоги, то всім ясно, що ця допомога повинна бути безплатною в передбачених законом випадках для населення, а не для адвокатів, тому що неоплатна праця заборонена Конституцією. Фактично ж адвокати виконують цю роботу безплатно, тому що кошти на ці цілі державою не виділяються. У законах і підзаконних актах записано, що виділяються, а фактично цих коштів немає. Обсяг же безплатної юридичної допомоги величезний і складний, особливо у кримінальних справах.

У тому, що справа саме в цьому, винуваті до деякої міри й самі адвокати: соромляться виставляти себе в ролі прохачів, не хочуть провокувати інших, насправді набагато більш благополучних, на глузування. Бідний адвокат — це, мовляв, нонсенс!

У світлі викладеного правомірно, думаю, записати в ч.2 ст.46 («Умови правової допомоги, наданої безплатно»), що територіальне відділення вправі призупинити надання безплатної юридичної допомоги, якщо кошти з держбюджету не переказуються на рахунок відділення за вже виконану роботу протягом трьох місяців.

Нові гарантії адвокатської діяльності

На схвалення заслуговує і внесення в проект норми про перебування під охороною держави життя, здоров’я і майна адвоката і його близьких родичів, чого в чинному законі «Про адвокатуру» немає.

Для підвищення авторитету адвокатури й ефективності юридичної допомоги, що надається адвокатом, важливе значення має зазначений у проекті обов’язок будь-яких юридичних і фізичних осіб надавати адвокату за його письмовим запитом відомості, документи чи їх копії не пізніше ніж у місячний термін. Ухилення від давання відповіді на запит, говориться в проекті, тягне за собою встановлену законодавством відповідальність.

На сьогодні така відповідальність не встановлена. Тому для дієвості процитованої норми необхідно внести пропозицію про доповнення КпАП відповідною статтею. Нині випадки невиконання адвокатських запитів не такі вже й рідкісні.

Розумними здаються терміни, після закінчення яких можуть набувати статусу адвоката особи, звільнені з правоохоронних органів через службову невідповідність, а також ті, адвокатське свідоцтво яких було анульоване через компрометуючі підстави.

Анархія чи єдина організація?

Головна ідея обговорюваного законопроекту: всі адвокати України повинні бути в єдиній професійній організації. Адвокатська діяльність — занадто серйозне і відповідальне заняття, щоб допускати в ній анархію і дозволяти частині адвокатського корпусу працювати за принципом «хочу — не хочу, подобається — не подобається». І не потрібно підмінювати тут принцип незалежності принципом уседозволеності. У визначенні правової позиції у справі, у виборі тактичних засобів захисту адвокат ні від кого не залежить (за винятком випадків невизнання вини підзахисним). Але в питаннях ведення справ за призначенням, підвищення ділової кваліфікації, участі в різних загальноадвокатських заходах він не може бути чимось на зразок блукальця-форварда.

Матеріальне забезпечення майбутніх територіальних відділень Всеукраїнської палати адвокатів — основа основ. Якщо залишатися на грунті реальних фактів, то варто визнати, що держава в осяжному майбутньому навряд чи повністю візьме на себе фінансування діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури ВПА. Тим часом для їхньої нормальної роботи вимагаються значні кошти. Це й оренда приміщень за дуже високими в центрі міста ставками, й оплата комунальних послуг, і поштово-канцелярські витрати, придбання оргтехніки, і винагорода за працю членам КДКА.

Робота в дисциплінарній і атестаційній палатах вимагає великої витрати часу, відриву від основної роботи. Зараз, на відміну від інших членів КДКА — суддів і працівників управлінь юстиції, адвокати втрачають не тільки час, а й можливість вести справи і, отже, відпрацьовувати гонорар. Тому ці втрати повинні компенсуватися з коштів, що надходять за стажування осіб, які бажають набути статус адвоката.

У цілому можна зробити висновок, що автори проекту обдумано і виважено підійшли до створення нового закону про адвокатуру. Більш повно і чітко виписані статті про права адвокатів і гарантії їхньої професійної діяльності, взяті до уваги нові реалії нашого життя, зроблені висновки з більш ніж десятилітньої практики застосування чинного нині закону.

Недоліки і протиріччя проекту

Разом з тим доводиться визнати, що ряд питань, які стосуються діяльності адвокатури на місцях, вирішені занадто академічно.

Присяга і свідоцтво

У ч.2 ст.2 проекту перед словами «Присягу адвоката» пропущене слово «прийняв». Якщо залишити так, як є, те фраза «здав кваліфікаційний іспит, Присягу адвоката України» звучить неправильно.

Певна суперечність міститься в стст.16 і 35 проекту. Виходить, що адвокатське свідоцтво анулюється двічі: спочатку таке рішення приймає КДКА, а потім — Всеукраїнська палата адвокатури. Усунути накладку можна, записавши, що КДКА в порядку накладення дисциплінарного стягнення виносить рішення про припинення адвокатської діяльності, а ВПА на підставі цього рішення анулює свідоцтва.

Попутно хочеться висловити думку і з приводу скасування в проекті поділу КДКА на атестаційну і дисциплінарну палати. І там, і там своя специфіка, свій великий обсяг роботи. Чи доцільно з’єднувати все це в одне? В обох палатах зараз 20 членів, проектом передбачається скорочення до 15. Можна, напевно, побачити плюси і мінуси в обох варіантах, але все-таки більш прийнятною здається стара система, перевірена часом.

Оподаткування гонорару

Ясніше належало б виписати статті про гонорар і відрахування з нього. У п.5 ст.26 читаємо, що загальний розмір усіх відрахувань із гонорару не може перевищувати 30%. Які відрахування маються на увазі? Це дуже важливо.

Якщо маються на увазі відрахування в Пенсійний та інші фонди, а також на утримання консультації, колегії адвокатів і регіонального відділення ВПА, то це можна вважати прийнятним, хоча і з натяжкою, тому що потрібно буде ще сплатити і прибутковий податок, нехай і за спрощеною системою. Отже, якщо не більш як 30%, то необхідно ставити питання про зменшення нинішнього розміру внеску до Пенсійного фонду — 32%. Ставка ця занадто висока, кажуть, таких немає ніде на просторах СНД і вже точно немає в Російській Федерації, умови життя в якій найбільш близькі до України.

Але якщо в п.5 ст.26 маються на увазі тільки ті відрахування, що йдуть на утримання адвокатських структур, то що ж тоді залишається від гонорару?

Умови розірвання договору

У контексті того, про що говорилося на початку статті, справедливо було б ч.2 ст.21 доповнити таким положенням: «У разі прояву з боку підзахисного явної неповаги до адвоката, вираженої у формі образ і погроз, адвокат управі ставити перед слідчим, прокурором і судом питання про звільнення його від захисту і заміну іншим адвокатом».

У ч.4 ст.24 непотрібним здається п.1. У ньому говориться, що з ініціативи адвоката договір про надання юридичної допомоги припиняється за умови, що «особа згодна на розірвання договору, маючи достатню інформацію про можливі наслідки цього для перспективи виконання її доручення; в неї є реальна можливість звернутися до іншого адвоката».

По-перше, цей пункт суперечить ч.2 ст.24, де мова йде про припинення договору за взаємною згодою сторін. Як це виглядає на практиці? Одна сторона пропонує, а інша погоджується. Адже важко уявити, що обидві сторони одночасно, як Бобчинський і Добчинський, висловлять таке побажання.

По-друге, сформульована умова надто складна, таїть у собі всілякі непорозуміння для адвоката. Несумлінний довіритель завжди може сказати, що в нього не було «достатньої інформації про можливі наслідки виконання його доручення». Навіщо ж ставити адвоката у наперед невигідне становище? На початку ХХІ ст. логічно виходити з припущення: якщо громадянин згоден на розірвання договору, він усе продумав.

Дисциплінарні стягнення

Адвокатура — не держава в державі, і, саме собою зрозуміло, за допущені серйозні помилки і проступки слід відповідати. Зараз для накладення дисциплінарного стягнення потрібно, щоб за нього проголосувало не менш як 2/3 членів дисциплінарної палати. У проекті пропонується підняти планку до 3/4. Можна, звичайно, і до 4/5, але чи буде це здійсненно?

Практика розгляду дисциплінарних справ протягом цілого ряду років показує, що нелегко забезпечити явку і 2/3 членів дисциплінарної палати. Адже потрібно звести в одному місці й в один час багатьох людей, зайнятих іншою важливою роботою. Трапляється, хтось занедужує, хтось виїжджає у відрядження за межі міста, когось не відпускають із судового процесу. Підлаштуватися під кожного важко, а часто переносити засідання палати не можна — строки-то спливають. От чому доцільно вважати достатніми для ухвалення рішення про оголошення стягнення голоси 2/3 членів палати (КДКА).

Заодно зачеплю і питання про види дисциплінарного стягнення. У проекті, як і в чинному законодавстві, їх три: попередження, призупинення дії свідоцтва і його анулювання. При такому невеликому виборі способів дисциплінарного впливу складно диференційовано підійти до кожного конкретного випадку. Між першим і другим видами покарання — «дистанція величезного розміру». Нерідко на засіданнях дисциплінарної палати складається ситуація, коли попередження здається занадто м’яким покаранням за провину, а призупинення дії свідоцтва — явно надмірним. Чому б між цими двома видами не «вклинити» ще один — догану чи суворе попередження?

Не зовсім доцільне ускладнення виготовлення протоколу засідання КДКА. Автори проекту вважають, що протокол повинні підписувати всі члени КДКА. Які доводи проти? Завжди і скрізь протоколи засідань колегіальних органів підписувалися головою і секретарем. Уже яке важливе значення має протокол судового засідання, але підписується головуючим у справі і секретарем. Навіщо ж ускладнювати це питання в діяльності КДКА?

Адвокатські об’єднання

У розділі «Організаційні форми адвокатської діяльності», в ст.39 проекту не дано визначення адвокатського об’єднання. Адвокатському кабінету, адвокатському бюро, адвокатській фірмі дано, а адвокатському об’єднанню — ні.

Необхідно записати, що адвокатське об’єднання є некомерційною, непідприємницькою організацією, основаною на членстві і діючою на підставі статуту, затвердженого її засновниками й установчим договором, що укладається ними. І що адвокатські об’єднання, так само, як і інші організаційні форми, у своїй діяльності не переслідують мети отримання прибутку.

І не біда, що це вже записано в ст.17. У відносинах із податковими службами виникає стільки непорозумінь у питаннях віднесення адвокатів і адвокатських об’єднань до тих чи інших платників податків, що повторення тут буде тільки на благо адвокатурі.

Юридичні консультації

Говорячи про організаційні форми діяльності адвокатури, хотілося б замовити слово про юридичні консультації. Вони випали з тексту чинного закону, випадають і з проекту нового. Проте свого часу про юридичні консультації приймалися спеціальні республіканські положення. Вони не зжили себе і понині, продовжують існувати поряд з іншими адвокатськими структурами, у них працює значна кількість адвокатів, з ними в уявленні багатьох громадян асоціюється місце, де нададуть юридичну підтримку.

Було б правильніше дати визначення адвокатського об’єднання і вказати, що воно може виступати у формі колегії адвокатів чи іншій формі. І тут же записати, що адвокатське об’єднання може мати у своєму складі структурні підрозділи — юридичні консультації, що їхня діяльність регулюється законом «Про адвокатуру» і статутами адвокатських об’єднань.

Укладання договорів

У ст.39 («Адвокатські об’єднання») записано, що договір про надання юридичної допомоги укладається від імені адвокатського об’єднання його головою чи заступником. Ця норма не враховує існування міських і особливо обласних колегій адвокатів. Щодня адвокати такої обласної колегії, як Донецька, укладають із громадянами сотні угод. І що ж, усі вони повинні зі своїми клієнтами їхати з міст до голови колегії, іноді за 100 км?

Діяльність адвоката, говориться в проекті, має індивідуальний характер, виходить, в індивідуальному порядку повинні укладатися адвокатами й угоди на надання юридичної допомоги. Так, наприклад, записано у федеральному законі «Про адвокатську діяльність і адвокатуру в Російській Федерації».

Формування
органів ВПА

Згідно зі ст.56 проекту територіальні відділення ВПА створюються установчими зборами адвокатів областей. Бажано додати: чи установчими конференціями. Для таких великих областей, як Донецька, Харківська, Дніпропетровська, Одеська і деяких інших, зібрати в одному приміщенні близько тисячі адвокатів (при кворумі в 2/3) надзвичайно важко.

Далі, у ст.57 записано, що голова і члени КДКА (треба думати, і заступники голови, що в тексті упущено) обираються 2/3 адвокатів, а голова, заступник і члени Ради територіального відділення ВПА — простою більшістю. Логічно записати, що і вони обираються 2/3. Точно так само — і керівники ВПА і ВККА, що відповідно до законопроекту обираються простою більшістю.

Крім того, потрібно уточнити (також упущено в проекті), таємним чи відкритим голосуванням обираються члени КДКА.

Настав час ламати стереотипи

У проекті є й інші неточності, неузгодженості, нестикування, але вони видаються менш принциповими. У процесі подальшої роботи над проектом вони, сподіваюся, будуть усунуті. Головне в проекті нового закону про адвокатуру — це його спрямованість на підвищення престижу професії адвоката, на додання адвокатурі України рис стрункості, продуманого устрою, внутрішньої дисципліни, керованості.

Це зовсім не буде означати підриву принципів незалежності і демократизму. Просто з адвокатської діяльності будуть усунуті такі явища, що характеризують чималу частину адвокатського корпусу, як дилетантизм, безвідповідальність і вседозволеність. Одержавши сильну організацію, ми зуміємо «перевернути» багато несприятливих для адвокатури уявлень про неї і змусити більше поважати себе.

За минуле десятиліття ми не тільки багато чого набули, а й чимало втратили. Ми втратили право ознайомлюватися з усіма матеріалами справи з моменту допуску до захисту, адвокатуру позбавили пільгового оподаткування, в КПК внесені нові формулювання, які на законодавчому рівні створюють негативний образ адвоката, схильного нібито до підмови лжесвідчити і взагалі до всіляких фальсифікацій. Можна побачити й інші несприятливі моменти, що характеризують становище адвокатури в суспільстві в «столітті нинішньому і столітті минулому».

Поряд із пишними деклараціями про важливість ролі адвокатури в побудові правової держави і навіть зі встановленням професійного свята — Дня адвокатури — доводиться констатувати і щось протилежне. Перефразовуючи вислів Мао Цзедуна про те, як центральній владі варто будувати відносини з національними меншинами, можна сказати, що багато тих, хто перебуває при владі в центрі і на місцях, як і раніше вважає, що адвокатів потрібно міцно тримати за чуб і час від часу давати щиглів по носу.

Хочеться сподіватися, що новий закон «Про адвокатуру» допоможе зламати ці стереотипи і що надії адвокатів на дійсну допомогу держави у виконанні їхньої шляхетної місії виправдаються.

Юрій АЗАРОВ,
голова дисциплінарної палати Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури