Вооруженный обеспечением

Как должнику сохранить имущество, переданное на принудительную реализацию

Пока дела о проведении торгов, в том числе и электронных, по реализации недвижимого имущества не имеют единой судебной практики. Нет и однозначного подхода к решению вопроса об обеспечении иска, связанного с защитой права собственности на переданное на реализацию имущество.

Способи захисту права власності

Одним зі способів задоволення вимог кредитора за грошовим зобов’язанням боржника, узятого останнім під заставу свого майна, є примусова реалізація на прилюдних (електронних, публічних) торгах. При цьому найбільш грубим порушенням прав таких боржників є недотримання порядку повідомлення про наявне виконавче провадження, постанов виконавця про накладення арешту на майно та передання його для реалізації на торгах.

Найчастіше державний чи приватний виконавець належним чином не повідомляє боржника про накладення арешту на майно, що перебувало в заставі, та винесення постанови про його примусову реалізацію на торгах. Про заплановані торги для продажу його майна боржник, як правило, дізнається не з направленого державним (приватним) виконавцем повідомлення, а лише з наявних у відкритому доступі відомостей: із сайту Автоматизованої системи виконавчого провадження — про наявність виконавчого провадження як такого або ж безпосередньо із сайту ДП «СЕТАМ» — про проведення торгів.

Нерідко люди дізнаються про реалізацію їхнього майна й постфактум, тобто тоді, коли дата проведення торгів уже минула, а на сторінці лота міститься відмітка, що торги відбулися, наявний протокол про їх проведення із зазначенням переможця.

Натомість, як відомо, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. У ст.317 Цивільного кодексу визначено зміст права власності, який полягає в тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема в ст.1 Першого протоколу до неї, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених у законі й загальних принципах міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

У ЦК передбачено низку способів захисту права власності, серед яких, зокрема:

• визнання права власності (ст.392);

• витребування майна із чужого незаконного володіння, у тому числі від добросовісного набувача (стст.387, 388);

• усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст.391);

• заборона вчинення дій, які порушують право власності, або вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ст.386);

• визнання незаконним правового акта, що порушує права власника (ст.393);

• зобов’язання повернути потерпілому безпідставно набуте майно (стст.1212, 1213) та ін.

Обмеження в інтересах правосуддя

Разом з тим у ході розгляду справи за позовом боржника за майновим зобов’язанням про захист права власності позивачеві, який має намір уберегти належне йому майно від незаконних дій державного чи приватного виконавця, організатора торгів та/або третіх осіб у майбутньому, слід звернутися до суду з відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову. Серед таких — зупинення дії, яка може в майбутньому утруднити виконання рішення у випадку задоволення такого позову.

Забезпечення позову полягає в обмеженні суб’єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов’язаних із ним інших осіб в інтересах уможливлення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача. Такий обмежувальний захід забезпечить реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі запобігатиме потенційним труднощам, що можуть виникнути в подальшому при виконанні рішення.

При вирішенні питання щодо можливості вжиття такого заходу суди повинні встановити, чи дійсно між сторонами виник спір та чи заявлений вид забезпечення сумірний із заявленими позовними вимогами, чи викладені в заяві обставини дають підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Як зупинити торги?

Що стосується безпосередньо зупинення торгів для продажу майна як заходу забезпечення позову, то в пп.2, 3 розд.ХІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 29.09.2016 №2831/5, передбачено, що підставою для зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) в цілому або за окремим лотом є:

• рішення суду щодо зупинення реалізації арештованого майна;

• зупинення вчинення виконавчих дій у випадках, визначених законом «Про виконавче провадження;

• відкладення проведення виконавчих дій;

• наявність технічних підстав, що унеможливлюють роботу системи, виключно на період відновлення її працездатності.

У разі надходження постанови державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій або постанови про відкладення проведення виконавчих дій організатор зобов’язаний негайно зупинити електронні торги (торги за фіксованою ціною) та поновити їх при одержанні постанови виконавця про продовження примусового виконання рішення чи закінчення строку відкладення виконавчих дій. У постанові виконавця в обов’язковому порядку зазначається номер лота, електронні торги щодо реалізації якого підлягають зупиненню або відновленню.

За наявності підстав, визначених у п.2 цього ж розділу, організатор негайно зупиняє електронні торги (торги за фіксованою ціною) у цілому або за окремим лотом, про що складається акт із фіксацією підстави та рішення про їх зупинення. З моменту зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) у цілому або за окремим лотом строки електронних торгів автоматично зупиняються.

Гарантії на майбутнє

Правовою основою для вирішення судом питання про забезпечення позову є вимоги, установлені в ст.151, ч.3 ст.152, ч.1 ст.153 Цивільного процесуального кодексу. Також у цьому питанні слід звернути увагу на роз’яснення, наведені в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9.

Згідно з п.5 ч.1 та ч.3 ст.150 ЦПК позов може бути забезпечено шляхом зупинення продажу арештованого майна, якщо йдеться про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Заходи забезпечення, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути сумірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також сумірність виду забезпечення, який просить застосувати особа, котра звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Разом з тим судова практика свідчить, що в межах розгляду такої заяви суди не повинні вникати в саму суть спору. Так, із контексту ухвал суду першої інстанції може випливати, що він незаконно та необґрунтовано відмовив у задоволенні такої заяви на основі передчасних висновків про відсутність спору, відсутність порушень у діях відповідача (-ів) та/або недостатність доказів на підтвердження таких порушень.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду. І вони повинні застосовуватися лише в разі необхідності. Адже безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав і законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтування підстав

Крім того, суд у подібних справах уважатиме обґрунтованою підставою для забезпечення позову існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача в разі невжиття заходів забезпечення. Отже, аби переконати в цьому суд, особі необхідно озброїтися максимальною кількістю належних і достатніх доказів наявності таких ризиків.

Як і при розгляді будь-якої заяви про вжиття заходів забезпечення позову, за результатами розгляду якої суд може накласти певне обмеження щодо майна та/або дій зацікавлених у ньому осіб до ухвалення остаточного рішення у справі, особа має довести належність їй таких прав і те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду. При цьому існування загрози порушення прав позивача повинне мати очевидний та об’єктивний характер.

Отже, процесуальна поведінка боржника у справах про захист його власності повинна полягати в застосуванні всіх можливих процесуальних засобів, особливо в судовому порядку, спрямованих на збереження об’єкта майна. Вона має бути зумовлена метою уникнення подальших порушень виконавцем законодавства про виконавче провадження, нормативних актів про організацію та проведення електронних торгів ДП «СЕТАМ» тощо, що може стосуватися законних прав та інтересів боржника до моменту ухвалення судом остаточного рішення за скаргою на дії приватного виконавця.

Оскільки справи, в яких щодо спірного предмета захисту права власності — майна позивача — певні дії може бути вчинено кількома різними суб’єктами, у межах поданого позову про захист права власності (відповідно до обраного способу захисту) цілком закономірною та виправданою є необхідність подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову в порядку стст.149—151 ЦПК.

Таким чином, правильно сформульовані перед судом підстави для вжиття заходів забезпечення позову уможливлять збереження майна боржника, переданого на примусову реалізацію.