Секретарь квалифпалаты ВККС Станислав Щотка:

«Те, кто не попадет в ВС, станут самыми искренними критиканами тех, кто туда попадет»

Высшая квалификационная комиссия судей активно готовится к проведению конкурса в Верховный Суд, который уже называют национальным проектом. В настоящее время представители комиссии интересуются мнением не только украинских, но и международных специалистов: какие судьи должны прийти в новое учреждение. После одной из таких встреч (видеоконференции с Катажиной Гонерой из Верховного суда Польши) «ЗиБ» удалось пообщаться с секретарем квалификационной палаты ВККС Станиславом ЩОТКОЙ, который более детально рассказал об особенностях будущего конкурса.

«Я хотів би бачити громадськість партнером, а не жорстким контролером»

— Під час відеоконференції з польською суддею вас цікавило питання про участь громадськості в доборі кандидатів до ВС. Як виявилося, в сусідній країні суспільство бере участь у цьому процесі опосередковано: представники від президента та парламенту в Національній раді судочинства (наш аналог ВРЮ) і є «голосом громадськості». Чи не здається вам, що наш законодавець дещо перебільшив участь громадськості у відборі претендентів до ВС? Для чого це було зроблено?

— На мою думку, формально посилений у законі «Про судоустрій і статус суддів», який набере чинності 30 вересня, чинник громадського контролю — це певною мірою застереження. На фоні процесів, які наразі супроводжують судову систему, котра продовжує перебувати під громадським контролем, ми поки що не можемо відмовитися від цього фактора.

Я так розумію: 2 роки, які минули, не переконали суспільство в тому, що судова система ефективно самоочистилася або пройшла процес очищення. Хоча вона тією чи іншою мірою підкорилася і громадському запиту, і вимогам законодавця: пішла на оцінювання. Звичайно, судді відчувають дискомфорт, у них є тривога, пов’язана з оцінюванням. Відтік суддівських кадрів за допомогою інституту відставки — це теж, мабуть, наслідки тих підвищених вимог, які суспільство, починаючи з 2014-го, пред’являє судовій системі. Думаю, це свідчить про те, що на тлі невисокого відсотку довіри до судової системи й був збережений, навіть посилений фактор громадського контролю.

— То, виходить, у зв’язку з недовірою до Феміди підвищені вимоги й до претендентів до ВС? Адже, наприклад, у Польщі кандидати на зайняття вакансій у такій установі не складають іспиту, оцінюється тільки їхній професійний доробок.

— Контроль громадської ради доброчесності стосуватиметься не тільки ВС. Це інституція, яка, сподіваюся, з допомогою ВККС буде наповнена представниками від громадських об’єднань та допомагатиме і на стадії формування ВС, і в подальшому — на стадії формування окружних та апеляційних судів, коли будуть змінені апеляційні округи.

Громадський контроль, який здійснюватиме згадана рада, — це не тільки доля судової системи. Такі громадські ради створюються і при Національному антикорупційному бюро, і при інституті Національної поліції, і при прокуратурі. Поки що громадськість через участь найбільш активних її членів хоче забезпечити контроль за всіма органами, які працюють у правоохоронній та судовій системах.

Якою буде перспектива? Коли судова система доведе, що вона є частиною держави, ефективною, повноцінною, яка виконує покладені на неї обов’язки, думаю, тоді роль суспільства буде змінюватися. Не скажу, що суспільство перестане або повинно перестати бути активним гравцем чи партнером у цих питаннях. Я хотів би бачити громадськість якраз партнером, а не жорстким контролером, не кимось, хто стоїть з батогом, впливає на суд, проводячи «сміттєву люстрацію» чи вчиняючи самосуд. Це не буде сприйнято за межами України, нашими партнерами з ЄС, США. Для них такі нецивілізовані форми не є зрозумілими.

Тому в перспективі громадськість має бути нашим партнером, ми повинні нормально співпрацювати, як це відбувається, наприклад, у тій же Польщі.

«Гіпотетично ВС можуть наповнити одні науковці або ж адвокати»

— Крім Польщі, ВККС також спілкувалася он-лайн з представником ВС Португалії. Що вам дають такі розмови з колегами з інших країн?

— По-перше, нам важливо знати, що розуміють і нас, і ті процеси, які відбуваються в Україні, нас сприймають, не дивуються з того, що ми робимо, а навпаки, з розумінням ставляться до проблем, котрі ми сьогодні намагаємося подолати.

По-друге, ми намагаємось оперативно, не збираючи великої конференції, почути відповіді на наші запитання, щоб не ломитися у відчинені двері, не намагатися винайти велосипед.

У законі концептуально, але не детально виписаний інструментарій, як провести конкурс та відбір до ВС. Але в кожній процедурі є низка етапів, які не передбачені в законі. Саме ці етапи ми повинні визначити, зрозуміло представити їх широкій публіці.

Наслідком цього має бути те, щоб комісія (я не хочу сказати «вгадала»), застосовуючи наукові підходи, які вже спрацювали в інших країнах, відібрала найкращих представників до ВС. Люди, які прийдуть до ВС, напевно, на найближчі 20 років впливатимуть на формування судової практики. Впливатимуть не тільки на вирішення конкретних справ, а й на формування тих засад, на яких має працювати вся судова система. Тому нам дуже важливо не помилитися, я сказав би навіть: математично точно вирахувати кандидатів, щоб у ВС зайшли люди, які достойні цього. Я абсолютно переконаний, що туди повинні прийти люди сміливі, адже той, хто не боїться роботи, може сформувати та відстоювати власну думку, незважаючи на певні можливі наслідки для себе. Тому що в іншому випадку нас можуть очікувати непрості процеси і часи.

— Члени ВККС цікавляться у володарів мантій з інших країн і щодо можливого квотування у ВС. Напевно, комісія зараз роздумує, хто має становити більшість у новій установі: судді, науковці чи адвокати?

— Річ у тім, що законом такого квотування не передбачено. Гіпотетично ВС, якщо кандидати так закохають у себе комісію, можуть наповнити одні науковці або ж адвокати. Це ж не заборонено. Але ми розуміємо: у ВС відбувається найважче виробництво. Це я можу говорити як суддя, котрий 4 роки пропрацював у ВС (може, для когось це здасться і нетривалим періодом часу, але я знаю зворотний бік цього виробництва). ВС стає касаційною інстанцією, тому треба буде розглядати значну кількість справ.

До речі, недавно в мене на прийомі був молодий адвокат, який справив позитивне враження. Він натхненний, завзятий, не з Києва, з периферії. Приїхав до столиці щось з’ясувати про конкурс до ВС. Я пояснив: такі речі з’ясовуються не в режимі особистого прийому, вся інформація буде розміщена на сайті. Водночас я спробував донести йому таку точку зору: за запалом і захопленням від того, що ти отримаєш статус судді ВС, мантію, гарний знак і право ухвалювати рішення іменем України, стоїть дуже багато чинників, які вже не так радують людину. Це шалене навантаження, сотні справ, які вже буквально з наступного дня опиняться в його кабінеті, з якими відразу потрібно буде працювати. А справи будуть різні, складні, багатотомні, бо ВС — це суд касаційної інстанції. 

Тому кандидат до ВС має зрозуміти: якщо він не готовий до такої роботи і займатиметься невиправданою тяганиною, то заявники не вибачать йому цього. Можливо, 2—3 місяці з розумінням будуть ставитися до цієї ситуації, а потім надходитимуть претензії у формі скарг до Вищої ради правосуддя. Треба, напевно, буде умовно поділити свій робочий час (можливо, на початку і 16-годинний) на 8 частин: 7 частин приділяти справам, а восьму частину — написанню пояснень, чому справа не розглянута. Таке може бути. Це ризики, які супроводжуватимуть людину. Плюс до цього — контроль громадськості. Адже цікавість до новоствореного ВС буде шалена. Люди намагатимуться зрозуміти: ця інституція життєздатна чи ні, ефективна чи ні, які рішення виходять з-під пера тих, хто набув високий статус. Спрогнозую: ті, хто в конкурентній боротьбі не потраплять до ВС, стануть найщирішими критиками тих, хто туди попаде. Це теж потрібно розуміти тим, хто хоче отримати з рук Президента акт про своє призначення.

— Тобто претендентам варто добре обдумати, оцінити свої можливості, перш ніж іти на конкурс до ВС?

— Я не намагаюся нікого залякати, але амбіції повинні спиратися на тверде переконання, що це не тільки важка щоденна праця над справами, а й робота над собою. Це постійне самовдосконалення, дискусії з колегами, відстоювання своєї позиції. До цього треба бути готовим.

— Комісія багато працює над розробленням правил «змагань» для претендентів на «верховні» мантії. То, напевно, положення про проведення конкурсу до ВС з’явиться вже найближчим часом?

— У нас розроблений календарний план першочергових заходів. Ми над цим питанням працюємо, розроб-
ляємо низку проектів нормативних документів. Ми чекали, коли буде опублікована нова редакція закону «Про судоустрій і статус суддів», щоб не помилитися в термінах. Щось ми робимо самостійно, щось з допомогою донорів-партнерів. Ми підготували низку листів у вищі навчальні заклади, фахові установи (це й Академія правових наук), аби почути думки з приводу того, якими мають бути кваліфікаційні вимоги, наприклад, до науковців, адвокатів. Працюємо зараз і з тестологами. Сподіваюся, до моменту, коли оголосимо конкурс, а це буде, напевно, 15 жовтня, будемо готові до конкурсу на 100%.