Різницю між віндикаційним та негаторним позовами пояснив суддя ВП ВС
Натисність на зображення, аби підписатися на телеграм-канал «ЗіБ» та знати більше про новини судової системи.
Віндикаційні та негаторні вимоги є взаємовиключними і не можуть бути заявлені в одному позові. Визначальним критерієм їх розмежування є наявність або відсутність в особи володіння майном на момент звернення з позовом.
На це звернув увагу суддя Великої палати Верховного Суду Юрій Власов під час всеукраїнського семінару для суддів і помічників суддів господарських судів, інформує «Закон і Бізнес».
Він зауважив, що віндикаційний позов (ст.387 ЦК) — це вимога про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння. Метою такого позову є повернення об’єкта права власності у володіння власника. Суддя виділив такі ознаки віндикаційного позову: подається власником або титульним володільцем; стосовно індивідуально визначених речей; зміст позову становить вимога про повернення речі; річ перебуває у володінні іншої особи (відповідача); річ перебуває в чужому володінні незаконно.
Розмежовуючи володіння рухомим і нерухомим майном, Ю.Власов звернув увагу на п.43 постанови ВП ВС від 4.07.2018 у справі №653/1096/16-ц. В ньому йдеться про те, що для володіння рухомим майном важливо встановити факт фізичного утримання речі, а володіння нерухомим майном може бути підтверджене фактом державної реєстрації права власності.
У п.114 постанови ВП ВС від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 вказано, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У разі позбавлення власника володіння нерухомим майном це введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).
Щодо належного способу захисту суддя навів правову позицію з постанови ВП ВС від 13.07.2022 у справі №199/8324/19. У ній зазначено: якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.
Натомість, негаторний позов (ст.391 ЦК) – це вимога власника, який володіє річчю, про усунення перешкод у здійсненні користування і розпорядження нею. Й умовою його задоволення є встановлення протиправності дій відповідача. Якщо дії відповідача є правомірними або між сторонами існують договірні відносини, негаторний позов задоволенню не підлягає.
При цьому, зауважив суддя, позивач самостійно визначає спосіб, в який він вбачає можливим усунути виявлені порушення. Якщо негаторний позов визнано обґрунтованим, суд визначає дії, які має вчинити або не вчинювати відповідач для усунення порушень, і строк виконання цих дій.
Ю.Власов акцентував на правильному застосуванні позовної давності до спірних правовідносин. Так, на вимоги за віндикаційним позовом поширюється загальна позовна давність. Водночас негаторний позов не підпадає під дію позовної давності: доки триває порушення, негаторний позов може бути подано незалежно від моменту виникнення права на нього.
Детальніше з практикою ВС стосовно віндикаційного і негаторного позовів можна ознайомитися з презентації Ю.Власова.
Лекція «Захист права власності у практиці господарських судів» організована Одеським регіональним відділенням НШСУ.