На стан не вплине

Звернення СДПІ про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника не є майновим спором. Такий висновок зробив ВС в постанові №805/4441/16-а, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

14 травня 2018 року                       м.Київ                                №805/4441/16-а

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача — ПАСІЧНИК С.С.,
суддів: ВАСИЛЬЄВОЇ І.А., ЮРЧЕНКО В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу державного підприємства «Красноармійськвугілля» на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2017 у справі за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС до державного підприємства «Красноармійськвугілля» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року СДПІ звернулася до суду з позовом до ДП «Красноармійськвугілля» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 6.03.2017 позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування ним норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

При цьому до апеляційної скарги підприємством додано платіжне доручення від 4.04.2017 про сплату судового збору в сумі 1760,00 грн., тобто з урахуванням немайнового характеру спору.

Ухвалою ДААС від 14.04.2017 апеляційну скаргу залишено без руху у зв’язку з невідповідністю вимогам ч.6 ст.187 Кодексу адміністративного судочинства (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали), оскільки до апеляційної скарги не додано документа про сплату судового збору в належному розмірі.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір має майновий характер, а тому, беручи до уваги положення пп.1 та 2 п.3 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір» від 8.07.2011 №3674-VI та розмір податкового боргу підприємства — 19117774,20 грн., дійшов висновку, що за подання останнім апеляційної скарги підлягає сплаті судовий збір у сумі 315443,27 грн. і, відповідно, з урахуванням уже сплаченої суми відповідачу необхідно доплатити 313683,27 грн.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, підприємство звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило вказане рішення скасувати та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилалось на відсутність підстав для залишення апеляційної скарги без руху, оскільки до останньої було додано докази сплати судового збору в належному розмірі, враховуючи, що спір у цій справі є немайновим.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 12.05.2017 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу суду не надав.

<…> Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, ВС дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС (у редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

При цьому, за змістом п.6 ч.1 ст.7 КАС, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим кодексом, є одним із принципів адміністративного судочинства.

Згідно ж із п.3 ч.1 ст.7 КАС ще одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах є рівність усіх учасників процесу перед законом і судом.

Так, особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами й неухильно виконувати процесуальні обов’язки (ст.49 КАС).

У ч.1 ст.185 КАС передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, установлених цим кодексом.

Вимоги до апеляційної скарги встановлено в ст.187 КАС, відповідно до ч.6 якої до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

За змістом ч.3 ст.189 КАС, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, визначених у ст.187 цього кодексу, застосовуються правила ст.108, згідно із ч.1 якої суддя, виявивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених у ст.106 цього кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення та встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає закон №3674, згідно із пп.1 та 2 п.3 ч.2 ст.4 якого (у редакції, що діяла на момент подання позовної заяви та апеляційної скарги) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб’єктом владних повноважень, юридичною особою, судовий збір сплачується в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше від одного розміру мінімальної заробітної плати, а за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб’єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою — підприємцем — 1 розмір м.з.п.; разом з тим за подання апеляційної скарги на рішення суду збір становить 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

При цьому звернені до суду вимоги, безпосереднім наслідком розгляду та вирішення яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

До позовних же заяв немайнового характеру належать вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.

Як свідчать матеріали справи та вже вказувалось у цій постанові, звертаючись до суду з позовом, податковий орган просив дати дозвіл на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.

Отже, ураховуючи правову природу спору в цій справі, рішення суду за наслідками розв’язання якого не матиме як такого безпосереднього впливу на майновий стан відповідача, касаційний суд вважає, що відповідачем при поданні апеляційної скарги було правильно сплачено судовий збір, виходячи з немайнового характеру спору.

До того ж суд апеляційної інстанції, констатуючи в оскаржуваній ухвалі, що спір у даній справі є майновим, жодних мотивів, за яких він дійшов такого висновку, не навів.

За таких обставин та на підставі ч.1 ст.353 КАС (у редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) ухвала суду апеляційної інстанції про залишення без руху апеляційної скарги підлягає скасуванню з направленням справи до цього ж суду для продовження розгляду.

Керуючись стст.327, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДП «Красноармійськвугілля» задовольнити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2017 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття й оскарженню не підлягає.