Особливий підхід ВГСУ

Як у касаційній інстанції ставляться до процесуальних строків

7 вересня 2016 року колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Краян» на постанову Одеського апеляційного господарського суду, відновила пропущені заявником процесуальні строки на подання касаційної скарги і прийняла її до розгляду. Дана ухвала заслуговує на увагу, оскільки свідчить про особливий (конкретно в даній справі) підхід ВГСУ до питання відновлення процесуальних строків оскарження судового рішення, прийнятого ще 21 грудня 2015 року.

Згідно зі статтею 110 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили. Однак, в даному випадку Вищий господарський суд України прийняв касаційну скаргу ВАТ ХК «Краян» до розгляду через дев'ять місяців з моменту ухвалення рішення Одеським апеляційним господарським судом, навіть не вказавши мотиви, за якими були відновлені пропущені заявником процесуальні строки. Повний текст ухвали доступний за посиланням.

Такий особливий підхід суперечить не тільки практиці Верховного Суду України (постанова ВСУ від 13 липня 2016 року по справі №3-774гс16), але і Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі – Конвенція) та практиці Європейського суду з прав людини. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, відповідно до якого жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов'язкового рішення тільки з метою повторного слухання справи і прийняття нового рішення. Відступ від цього принципу можливий виключно коли він обумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. п. 51 і 52, ECHR 2003-X, п.46).

Суд постановив, що у випадку поновлення звичайного строку оскарження після спливу значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному конкретному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини відновлення строків оскарження втручання в принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів щодо строку або підстав для відновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, п.47).

Пункт 52 даного рішення передбачає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у сторони «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення..

Однак, в ухвалі Вищого господарського суду України від 7 вересня 2016 року по справі № 916/4236/15 всупереч практиці Верховного Суду України та вимогам конвенції, відсутня вказівка на особливі або непереборні обставини, які стали причиною відновлення через дев'ять місяців пропущеного строку на подання касаційної скарги. Більш того, в ухвалі не вказані факти, що свідчили б про наявність у заявника бодай якихось поважних причин для пропуску строку подання скарги.

Сподіваємося, що «особливий» підхід Вищого господарського суду України у справі № 916/4236/15 до вимог ВАТ ХК «Краян» на цьому припиниться і суд не сформує в процесі розгляду даної касаційної скарги ще декілька «особливих» правових позицій, які суперечитимуть практиці Верховного суду України та Європейського суду з прав людини.

Закон і Бізнес