Богословська сфальсифікувала документи і не змогла довести, що вона є адвокатом

Екс-народний депутат Інна Богословська програла в суді справу про встановлення юридичного факту належності їй свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідну ухвалу нещодавно виніс Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі №640/10227/15-ц. Матеріали провадження є у розпорядженні видання «Закон і Бізнес».

Згідно із обставинами справи, у 2015 році І.Богословська звернулася до Ради адвокатів Харківської області із заявою про видачу їй дублікату втраченого свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльності. Рада витребувала документи, на підставі яких було видано таке свідоцтво.            

У протоколі засідання КДКА Харківської області від 28 лютого 1994 року, який міг би стати підставою для видачі свідоцтва, було зазначене прізвище, що відрізнялося від  прізвища заявника двома літерами. Інших підтверджуючих документів надано не було. Відтак, рішенням КДКА Харківської області від 27 квітня 2015 року № 4 І.Богословській було відмовлено у задоволенні заяви через відсутність в матеріалах особової справи документів, які б підтверджували, що саме відносно неї вирішувалося питання про видачу свідоцтва на засіданні атестаційної палати у 1994 році.

Тоді І.Богословська звернулася до суду і, пройшовши усі інстанції, отримала відмову у ВССУ.

Суд касаційної інстанції виходив з того, що перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у ст. 256 ЦПК і не є вичерпним. У судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення. Втім, згідно з рекомендаціями, наданими у п. 2 та у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 р. № 5 (зі змінами, внесеними постановою Пленуму від 25 травня 1998 р.) не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в іншому порядку.

Заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності особі вироку або рішення суду, квитка про членство в об'єднанні громадян, військового квитка, посвідчення до ордена або медалі, паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку особового провадження, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ.

На підставі п. 6 ст. 256 ЦПК суд дійшов висновку, що в судовому порядку не встановлюються факти щодо тотожності особи, а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному записаних у документах, і відмовив у відкритті касаційного провадження.

До речі, кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Харківської області (орган, який на момент спірних відносин видавав свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю) під час провадження звернула увагу на певні фальсифікації у документах І.Богословської, яка не мала достатніх підстав для отримання свідоцтва у 1994 році.

Так, відповідно до чинного на той час Закону «Про адвокатуру» (від 19.12.92 N 2887-XII) адвокатом міг бути  громадянин  України,  який  мав вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та  прийняв Присягу адвоката України.

Порядок введення в дію закону визначався Постановою ВР N 2888-XII, пунктом 2 якої встановлювалося, що свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю видаються без складання кваліфікаційних іспитів особам, які  на  день прийняття цієї Постанови є членами колегій адвокатів або мають ліцензію на здійснення юридичної практики чи працюють за ліцензіями, виданими підприємцям - юридичним особам.

У КДКА зазначили, що І.Богословська надала копію трудової книжки, що засвідчує факт її трудових відносин з кооперативною фірмою з 1990 по 1993 рік, яка станом на день  прийняття Постанови ВР N 2888-XII не мала ліцензії на юридичну діяльність. То ж заявник не могла отримати без складання кваліфікаційних іспитів свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Закон і Бізнес