Начальник над принципами

Як за новим КПК оскаржити рішення керівника органу досудового розслідування

Напевно, відомо й першокурсникам, які вивчають теорію права в юридичному виші: принципи процесуального права — це основи, фундаментальні засади порядку кримінального провадження. І від реалізації цих принципів безпосередньо залежить якість кримінального процесу.

Управа на керівника

Як і попередній, новий КПК встановлює такий важливий принцип, як «забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності» (п.17 ч.1 ст.7), адже це є дієвим механізмом виправлення помилок та недопущення зловживань, що дає можливість зберегти та реалізовувати весь обсяг прав та свобод учасників кримінального провадження. За змістом ч.1 ст.24 КПК, «кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом». Водночас перелік службових осіб, задіяних у кримінальному провадженні, є ширшим, ніж той, що наводиться в ст.24. Так, серед посадовців почесне місце посідає така процесуальна фігура, як керівник органу досудового розслідування. Саме він організовує досудове розслідування та має значний обсяг повноважень, зокрема визначати слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування; відсторонювати його від проведення досудового розслідування; давати слідчому письмові вказівки; погоджувати проведення слідчих (розшукових) дій та продовжувати строк їх проведення тощо (ч.2 ст.39 КПК).

Отже, як видно з аналізу цих норм, принцип оскарження на таку службову особу не поширюється. Мабуть тому, що він начальник. Над принципами. Проте не варто опускати руки, необхідно вирішити питання: які винайти шляхи оскарження рішення, дії чи бездіяльність керівника органу досудового розслідування, якщо має місце порушення законодавства?

Рекомендуємо такі варіанти, що можуть застосовуватись як окремо, так і разом, залежно від конкретних обставин.

Варіант перший. Скарга «в законі»

Він припускає використання закону «Про звернення громадян». Це опосередкований метод оскарження. Оскільки відповідно до ст.12 цього акта його дія не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним законодавством. Хоча все одно є сенс використовувати цей закон для звернення уваги на порушення. У даному випадку не такою принциповою є відповідь, як доведення до відома певних осіб інформації про вчинені порушення.

Слід також звернути увагу, що порядок розгляду скарг на керівника органу досудового розслідування кримінальним процесуальним законодавством не встановлений, тому є формальні підстави застосувати інші правові акти.

Правильно буде звертатися зі скаргою до керівника начальника, але не безпосереднього, а того, який займає найвищу сходинку у відповідній ієрархії. Наприклад, на керівника слідчого підрозділу районного відділу МВС слід скаржитися не в міське управління МВС, а відразу в Міністерство внутрішніх справ або до Генеральної прокуратури. Таку скаргу високе керівництво, швидше за все, візьме на замітку й направить керівнику начальника з відповідними вказівками, який обов’язково відмітить «заслуги» професійної діяльності свого підлеглого.

Варіант другий. Злочин у сфері службової діяльності

У цьому випадку використовуємо Кримінальний кодекс. Маємо на увазі ситуацію, коли є всі підстави вважати, що керівник органу досудового розслідування при виконанні своїх службових обов’язків учиняє діяння, яке має ознаки передбаченого КК злочину. Наприклад, може йтися про зловживання владою або службовим становищем чи перевищення влади або службових повноважень. При цьому, за змістом ст.214 КПК, достатньо подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення, щоб почалося досудове розслідування.

Варіант третій. Зброя — КПК

Відповідно до ст.55 Конституції як норм прямої дії «кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб».

При цьому слід узяти до уваги рішення КС №19-рп/2011 від 14.12.2011 (справа про оскарження бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо заяв про злочини), відповідно до якого право на судовий захист належить до основних, невідчужуваних прав і свобод людини і громадянина та відповідно до ч.2 ст.64 Конституції не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану, а недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної влади.

Системний аналіз положень КПК, зокрема тих, які визначають його завдання та унормовують порядок оскарження рішень чи дій суб’єктів повноважень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, дає підстави для висновку про можливість оскарження до суду не тільки рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, а і їхньої бездіяльності. Утвердження правової держави відповідно до приписів ст.55 Основ­ного Закону полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.  Таким чином, Конституційний Суд уважає, що з метою реалізації положень ст.55 акта найвищої юридичної сили та недопущення обмеження прав і свобод людини і громадянина в разі оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого, органу дізнання стосовно заяв і повідомлень про скоєні або підготовлювані злочини такі скарги суди повинні розглядати аналогічно до встановленого КПК порядку оскарження до суду рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання.

Показовий урок для порушника?

КС у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень ст.55 Конституції щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови в правосудді (п.1 резолютивної частини рішення від 25.11.97 №6-зп, п.1 резолютивної частини рішення від 25.12.97 №9-зп).

Отже, Суд визначив (хоча й дещо за іншим предметом справи) очевидне спрямування тлумачення подібних правовідносин у бік забезпечення реального оскарження будь-якої категорії порушень (за логікою, і будь-якого суб’єкта). Навіть якщо відсутні конкретні законодавчі правила їх вирішення. За позицією КС, це має відбуватися за аналогією норм, що регламентують порядок вирішення подібних спорів.

В іншому випадку держава в особі судових органів змушена буде визнати, що на керівника органу досудового розслідування як сторону кримінального провадження не поширюються норми Конституції та правова позиція КС. Хоча здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої полягає саме в запровадженні механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді.

І навіть якщо відповідна скарга на керівника органу досудового розслідування не знайде правового відгуку, все одно вона відіб’ється на кар’єрі порушника, що може стати показовим уроком, та змусить виправити наявні порушення чи не допускати їх у майбутньому. При цьому потрібно зауважити: не слід зловживати своїми правами та повноваженнями адвоката, адже серед начальників теж трапляються добросовісні та порядні люди, які просто виконують свою роботу.