Голова Апеляційного суду Кіровоградської області В.Мельник:

«Професія судді ставить більше вимог, ніж дає переваг»

Нещодавно в літописі Апеляційного суду Кіровоградської області з’явилася нова сторінка — призначення головою Володимира Мельника. Хоча відтоді минуло не так багато часу, Володимир Васильович уже має що розповісти. Тож результатами вже зробленого та прогнозами керівник установи поділився з кореспонденткою «ЗіБ».

«Поганий той солдат, який не мріє стати генералом»

— Володимире Васильовичу, ще немає й місяця, як ви обіймаєте посаду голови Апеляційного суду Кіровоградської області. Проте тому передувала частина вашого життя. Розкажіть про неї: про що мріяли, коли йшли до вищого навчального закладу, які плани будували на майбутнє, чи ставили собі за мету досягнення певних посад?

— Навчання в Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого залишаться назавжди золотими роками в моєму житті. Відвідуючи лекції таких знаних науковців, як Василь Тацій, Семен Альперт, Юрій Тодика, кожен студент нашого курсу мріяв стати перш за все висококваліфікованим юристом, адже, крім теоретичних знань з того чи іншого предмета, важливим було почути думки професіоналів, які мали за плечима великий життєвий досвід.

Важко пригадати, чи можна було тоді ставити собі за мету досягнення високих посад. Проте, як кажуть у народі, поганий той солдат, який не мріє стати генералом. Як під час навчання, так і в подальшій роботі для мене важливо було дотримуватися батьківської настанови — наполегливо працювати та бути справедливим до людей.

— Яким було ваше перше місце роботи? Як сприйняли молодого спеціаліста в суддівських колах?

— Свою трудову діяльність я розпочав у липні 1997 р. у Міністерстві юстиції на посаді провідного консультанта управління правової політики департаменту правової політики та законопроектування. Але якось із законотворчістю не склалось. У серпні 1997 р. я був переведений на роботу до Верховного Суду, де спочатку обіймав посаду старшого консультанта групи помічників, радників та консультантів Голови Верховного Суду, заступників Голови та суддів, а згодом — посаду помічника судді Судової палати в цивільних справах.

Працевлаштувавшись, я навіть не здогадувався про те, що вже через 5 років моїм новим вибором на все життя стане професія судді. Та це все потім, до того моменту потрібно було чесно й сумлінно працювати й довести всім, що ти можеш іти на самостійну роботу.

Звичайно, на перших порах було дуже важко, оскільки випала доля працювати в підпорядкуванні суддів з неабиякими емоційно-вольовими та інтелектуальними якостями. Ці люди висували високі професійні вимоги не тільки до своїх підлеглих, а й передусім до самих себе. Разом з тим для тебе завжди знаходили потрібні слова, навчали й допомагали, а якщо робили зауваження, то так, щоб не образити. Завжди відчувалася підтримка свого керівництва, та я старався виправдати довіру.

— Ви тривалий час працювали в Солом’янському районному суді м.Києва — і суддею, і заступником голови. Коли отримали призначення на нове місце роботи, наскільки важко було прощатися зі старим?

— Попрощатися з колективом, в якому панує здоровий морально-психологічний клімат дружби, взаєморозуміння, згуртованість та взаємодопомога, було для мене настільки важко, як і ввійти в новий колектив, де, сподіваюся, також буде легко й комфортно працювати.

Я впевнений у тому, що досвід роботи в Солом’янському райсуді мені вдасться застосувати в роботі не тільки апеляційного суду, а й місцевих судів регіону, яким, мабуть, буде цікаво та корисно запозичити найкращі здобутки одного зі столичних судів.

— Більшість людей різних професій прагнуть влаштуватися в столиці. Ви теж зробили досить успішну кар’єру в Києві. Що ж стало причиною рішення переїхати до Кіровограда?

— Переїзд зі столиці до Кіровограда був зумовлений виникненням у моєму особистому житті певних сімейних обставин.

— А як відреагувала родина на ваше призначення?

— Робота у сфері правосуддя вимагає від судді певних обмежень. Це стосується й вільного часу, що певною мірою обмежує спілкування з родиною. Головне — ніколи не забувати про норму біблійного закону, що дружина є найважливішою людиною в житті свого чоловіка. Величезна повага до професії судді повинна бути властива не тільки йому самому, а й членам його родини, які з розумінням мають поставитися до того, що через велике навантаження не завжди можна приділити належну увагу сім’ї.

Родина для мене — це джерело любові та батьківських обов’язків, де тебе завжди чекають і раді тобі. Це місце, де ти завжди знайдеш не тільки підтримку у важкі хвилини, а й де з гордістю розділять твою радість.

Про моє рішення перевестися на роботу в Кіровоградську область дружина дізналася від мене безпосередньо перед засіданням Вищої кваліфікаційної комісії суддів, на якому мало вирішуватися питання про надання рекомендації щодо обрання мене суддею Апеляційного суду Кіровоградської області безстроково. Звичайно, така новина стала для неї приголомшливою, але вже вранці наступного дня ми в сімейному колі активно обговорювали ті побутові проблеми, які на нас чекали в майбутньому у зв’язку з переїздом до Кіровограда.

Розуміння членами родини твоєї великої відповідальності за довірені людські долі та психологічна підтримка завжди дає опору бажанням успішно здійснювати службове зростання, за що я дуже вдячний своїм рідним.

«Тут працюють привітливі та доброзичливі люди»

— До Апеляційного суду Кіровоградської області ви прийшли в липні цього року. Якими були враження від першого робочого дня?

— Перехід на нове місце роботи — це завжди стрес та нервове напруження. Від того, як ти себе поведеш у перший день, залежатимуть стосунки з колегами в подальшому.

Для мене перший робочий день, як і варто було чекати, став коротким періодом знайомства із суддівським корпусом та апаратом установи. Склалося враження: тут працюють привітливі та доброзичливі люди. Суддівський корпус складається як із молодих суддів з високими професійними якостями, так і ветеранів, за плечима яких більш ніж 30-річний суддівський стаж.

— Що вже встигли змінити за той час, як очолили суд? Як колектив сприйняв нового керівника та його нововведення?

— Завжди треба з обережністю ставитися до прийняття швидких інноваційних рішень. На мою думку, зміна керівника суду в жодному разі не повинна впливати на долі суддів та апарату, які чесно й сумлінно виконують покладені на них обов’язки.

За моєї ініціативи двічі були скликані та проведені збори суддів, на яких прийнято рішення про нові засади формування колегій суддів при розгляді кримінальних справ. Підходи тут — діаметрально протилежні засадам формування колегій суддів при розгляді цивільних справ, оскільки з боку переважної більшості членів судової палати в кримінальних справах були обгрунтовані нарікання на порушення принципу справедливого розподілу судових справ.

Крім того, прийняття такого рішення залишило в минулому незрозумілий вибірковий підхід. Адже при розподілі з-поміж колегії справ суддям палати в цивільних справах визначався суддя-доповідач, який і був головуючим у процесі. Натомість судова палата в кримінальних справах у кожному складі трьох колегій мала визначеного головуючого.

Також було визначено нові коефіцієнти форми участі судді, який не є доповідачем, у розгляді конкретної судової справи, визначено спеціалізацію окремих судів і тих, які займають адміністративні посади, нові коефіцієнти при розподілі справ.

Збори суддів також прийняли рішення про визначення спеціалізації справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності. Їх розглядатиме окрема колегія суддів, яка в подальшому формуватиме єдину судову практику в регіоні при розгляді зазначеної категорії справ.

Підставою для прийняття такого рішення стали дані судової статистики за 8 місяців поточного року про кількість та якість розгляду місцевими судами та апеляційним судом справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності, у тому числі за ст.130 КпАП. Місцеві суди за вказаний період розглянули 7663 справи вказаної категорії. При цьому кількість застосування адміністративних стягнень у вигляді позбавлення права користуватися транспортними засобами на певний строк було застосовано лише у 259 справах (4,7% від загальної кількості розглянутих). За вказаний період було закрито провадження в 340 справах (5,3%). До цього можна ще навести сумну статистику органів ДАІ, відповідно до якої за 8 місяців у області сталося 67 дорожньо-транспортних пригод за участю водіїв, які перебували в стані алкогольного сп’яніння. У цих ДТП загинуло та було травмовано 34 особи.

Отже, проаналізувавши ці дані можна зробити висновок, що кожні 45 хв. на добу мешканці Кіровограда та області наражаються на небезпеку зустрітися з транспортним засобом, яким керує водій у стані алкогольного сп’яніння.

Як колектив сприйняв нового голову? Логічно було б запитати про це в колективу. Звичайно, до мене придивляються не тільки як до керівника, а і як до нової людини в колективі, який має давні традиції. Моє завдання — наполегливо працювати, виправдати кредит довіри та покладені на мене надії.

— Чи вже склали план дій на наступний рік? Із чого плануєте почати?

— План роботи на наступний рік на даний час активно обговорюється на оперативних нарадах за участю заступників голови установи та секретарів судових палат, а також із суддями нашого суду, яких я завжди закликаю брати активну участь у заходах, спрямованих на покращення роботи апеляційного та місцевих судів регіону. Багато чого ще потрібно проаналізувати, щоб визначитися з основними стратегічними напрямами роботи в наступному році. Очевидним на сьогодні є два найважливіших напрями:

• подолання в регіоні таких негативних явищ, як порушення суддями місцевих судів розумних строків розгляду кримінальних і цивільних справ, та запровадження превентивних заходів з метою недопущення таких випадків;

• практичне втілення в життя нового Кримінального процесуального кодексу, який набирає чинності з 19.11.2012.

На цей час судова палата в кримінальних справах апеляційного суду ретельно опрацьовує новий КПК, та вже найближчим часом у Кіровограді заплановано проведення дводенних семінарських занять для суддів місцевих судів, де доповідачами з окремих стадій кримінального провадження мають виступати судді апеляційного суду.

Потрібно також буде уважно вивчити питання щодо обгрунтованості численних нарікань на роботу окремих місцевих судів, у яких потрібно розпочати рік з проведення відповідних комплексних перевірок на предмет дотримання ними вимог чинного законодавства при здійсненні правосуддя.

— Ваші попередники налагодили хороші контакти зі ЗМІ. Прикладами тому — передача на місцевому радіо «Відкритий суд», проведення прес-конференцій. Цікава практика «День відкритих дверей». На вашу думку, наскільки реальне продовження цих проектів у майбутньому і чи є в тому необхідність?

— Апеляційний суд Кіровоградської області тісно співпрацює з місцевими та всеукраїнськими друкованими засобами масової інформації, що надзвичайно позитивно впливає на його репутацію як відкритої для громадськості установи. У квітні минулого року завдяки спільній ініціативі суду та Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії було започатковано радіопроект «Відкритий суд». По суті, ця програма — юридичний лікнеп для жителів регіону. У передачі беруть участь реальні судді, в ефірі розбираються життєві ситуації. Саме фактор реальності відрізняє цю програму від різноманітних «судових» шоу, що транслюються на телебаченні. Тематика програм формується в основ­-ному на підставі звернень громадян.

В апеляційному суді функціонує проект під назвою «День відкритих дверей», спрямований на зміцнення авторитету судової влади в регіоні.

Важливим кроком в утвердженні принципу публічності стало створення сторінки Апеляційного суду Кіровоградської області в соціальній мережі Facebook. Цей ресурс використовується не тільки як плацдарм для розміщення інформації, а і як джерело відгуків про роботу судової влади Кіровоградщини. Також активно використовується власний канал на сайті YouTube, де розміщені відеоматеріали з виступами суддів.

Започатковані проекти, які знайшли підтримку не тільки в колі юридичної спільноти, а й серед широких верств населення регіону, надалі будуть продовжуватися та вдосконалюватися з метою утвердження авторитету судової влади в регіоні.

«Жоден суддя не застрахований від помилок»

— У серпні в усіх місцевих та апеляційних судах України в межах акції «Зміцнимо довіру громадян до суду» відбулося опитування відвідувачів. З’ясовувався рівень довіри громадян до судів. Думки були різні. А як вважаєте ви, людина з досвідом роботи суддею, від чого залежить рівень довіри до судів? І що треба зробити для його зростання?

— Що сьогодні турбує пересічного громадянина, який звертається до суду по захист порушеного права? Думаю, насамперед упевненість у тому, що, прийшовши до суду як останньої інстанції, покликаної захистити права людини, вона матиме тверді гарантії на розгляд свого питання безстороннім судом у строки, визначені процесуальним законом. Найбiльш повна й об’єктивна оцiнка ефективностi будь-якої судової системи базується на тому, наскiльки остання спроможна захистити права та свободи людини i громадянина, як слугує iдеалам добра та справедливості.

Останнім часом лунає багато нарікань та звинувачень у зловживанні у сфері правосуддя, дехто називає судову гілку влади навіть небезпечною для суспільства через її корумпованість. Звичайно, нерідко такі заяви лунають з вуст окремих громадян і навіть політиків, які не задоволені тим чи іншим ухваленим у справі законним і справедливим рішенням. Разом з тим слід визнати й обгрунтованість багатьох претензій до судової влади.

На жаль, непоодинокими є випадки, коли громадяни, звинувачені в скоєнні злочину (навіть тоді, коли їх тримають під вартою), місяцями, а іноді й роками очікують правосуддя, оскільки розгляд справ неодноразово відкладається чи переноситься, що, звичайно ж, викликає обурення громадян, які втрачають віру в можливість захистити свої права в судах України. Яскравий приклад зниження довіри громадян до судової влади в регіоні — наявність у провадженні місцевих судів 62 кримінальних справ, у яких підсудні тримаються під вартою більш ніж 6 місяців. Це не тільки викликає занепокоєння, а й свідчить про зловживання правом судити. Очевидно, що для подолання таких негативних наслідків суддям, у провадженні яких перебувають зазначені справи, та головам відповідних судів потрібно докласти чимало зусиль та часу. Однак я впевнений у тому, що завдяки запровадженим мною організаційним заходам таке ганебне явище буде ліквідовано в регіоні до початку грудня поточного року.

Довіра до органів правосуддя з боку суспільства залежить насамперед від суддів, у руках яких — людськi долi, авторитет держави, iменем якої постановляється рiшення. Ухвалення законних, обгрунтованих і справедливих рішень буде найкращим засобом підвищення довіри громадян до судів.

— Продовжуючи тему довіри… Чому, на вашу думку, нині це питання стало настільки актуальним?

— Довіра з боку суспільства до третьої гілки влади завжди була та залишається актуальною. Завдяки забезпеченню державою в останні роки публічного характеру судочинства та висвітленню ЗМІ реальної картини у сфері здійснення правосуддя увага громадськості прикута до оперативності та якості розгляду судами справ, дотримання розумних строків.

— Чи має, на вашу думку, суддя право на помилку? Адже часто від його рішення залежать чиїсь долі. Пригадайте, будь ласка, власний досвід. Чи не було відчуття помилки, коли ухвалювали якесь із рішень?

— Жоден суддя не застрахований від помилок і кожен зацікавлений у тому, щоб уникати їх при розгляді справ. Правовим механізмом виправлення помилки є зміна або скасування судових рішень вищими інстанціями. Головне, щоб помилка не була навмисною. Суддя не лише повинен уникати, а й зобов’язаний її передбачити там, де можливо передбачити.

За 10-річний стаж суддівської роботи я мало зустрічав таких суддів, які б до останнього не сумнівались у правильності прийнятого рішення. Не сумнівається тільки той суддя, котрому байдужа доля людей, права та інтереси, які охороняє закон.

— Які категорії справ найчастіше оскаржуються в Апеляційному суді Кіровоградської області? Чи має регіон якусь особливість у цьому питанні?

— Найпоширеніші категорії кримінальних справ, у яких оскаржуються вироки чи постанови місцевих судів у апеляційному порядку, — це справи стосовно осіб, засуджених за злочини проти власності та у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Найбільше рішень та ухвал місцевих судів оскаржується в апеляційному порядку в цивільних справах, що виникають із кредитних, сімейних та трудових правовідносин. Звичайно, значна частина скарг надходить також на постанови суддів районних судів у справах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності.

— У жовтні минулого року РСУ та РСЗС з’ясовували причини тривалих арештів та шукали механізми боротьби із цим явищем. Однією з причин нагромадження арештантів, які тривалий час очікують рішення суду, є недотримання розумних строків розгляду справ. Песимістичною визнали ситуацію у 8 регіонах України, зокрема й у Кіровоградській області. Яка ситуація сьогодні з додержанням розумних строків на Кіровоградщині?

— Дотримання місцевими судами регіону розумних строків при розгляді кримінальних справ за обвинуваченням осіб, щодо яких застосовано такий запобіжний захід, як узяття під варту, є найгострішою проблемою. Вона мене сьогодні надзвичайно турбує, оскільки в провадженні місцевих судів області, як уже говорив, налічується 62 кримінальні справи, в яких підсудних тримають під вартою понад 6 місяців. Організація проведення судових засідань у кожній із зазначених справ та дотримання процесуальних строків віднині перебуває як на контролі в голів місцевих судів, так і простежується мною особисто. 

Ефективним механізмом у подоланні порушення розумних строків розгляду справ є насамперед належна організація роботи місцевого суду. На мою думку, за стан розгляду справ судами мають нести відповідальність як судді, безпосередньо причетні до тяганини, так і голови відповідних установ.

Якщо суддя, який навмисно чи з необережності допускає порушення процесуальних строків при розгляді конкретної справи, та голова суду, котрий очолює цей суд, з тих чи інших причин не можуть виконувати покладені на них законом обов’язки щодо здійснення правосуддя та належної організації роботи установи, вони повинні визначитися з тим, чи гідні займаних посад. Така позиція принаймні буде чесною щодо тих людей, які страждають від допущеної недбалості, та суддів, які сумлінно виконують покладені на них законом обов’язки стосовно здійснення правосуддя.

На оперативних нарадах з головами місцевих судів я завжди даю останнім поради частіше здійснювати віртуальну подорож за допомогою інтернет-ресурсів до Страсбурга. Можливо, такі подорожі суттєво зменшать кількість звернень громадян нашого регіону до Європейського суду з прав людини через порушення державою вимог стст.5 і 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як голова апеляційного суду, я запровадив у регіоні низку організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію роботи місцевих судів, які до початку грудня цього року мають усунути такі ганебні явища.

— Чи були у вас такі моменти, коли хотілося змінити сферу діяльності? Чи зазнавали розчарування в професії?

— Професійна діяльність займає важливе місце в житті кожної людини, впливає на її соціальне формування і поведінку. При довготривалому виконанні професійних функцій судді піддаються різноманітним впливам, пов’язаним зі специфікою їхньої діяльності.

Великі обсяги роботи в умовах щоденного розв’язання конфліктів, виснажлива праця, велика віддача, вплив емоційних факторів швидко можуть призвести до «вигорання» судді, що негативно впливає на його професійні якості. У подоланні такої проблеми важливе місце займає підтримка трудового колективу та сім’ї. Це надає впевненості в тому, що, незважаючи на складні умови роботи, ти завжди можеш вийти зі складних ситуацій. З набуттям певного професійного досвіду суддя виробляє для себе власну стратегію захисту та навіть самодопомоги в подоланні вищезазначених явищ. Особисто я користуюся такими психологічними прийомами, як самоаналіз та самоконтроль.

Будь-який обраний людиною рід діяльності має прояви професійної деформації, але якщо не мати власних стратегій самодопомоги в подоланні таких явищ, то досить часто можна думати про зміну сфери діяльності. Судді потрібно завжди бути готовим до нестандартних ситуацій та не боятися брати на себе відповідальність.

— Якщо хтось із ваших близьких захотів стати суддею, що б йому порадили? Стали б відмовляти?

— Поповнення в моїй родині ще одним юристом планується наступного року. Йдеться про племінницю, котра навчається на юридичному факультеті Київського національного університету ім. Т.Шевченка.

Звісно, я не проти бажання племінниці стати в майбутньому носієм високого звання судді, але завжди їй нагадую про те, що професія судді ставить більше вимог, ніж дає переваг. Це важка праця, яка вимагає великої відповідальності та повної зайнятості на роботі.

8 жовтня в Україні відзначають День юриста, вшановують людей, які присвятили своє життя утвердженню законності й правопорядку, захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина. Бути юристом почесно й водночас відповідально. Правники повинні не лише мати високу кваліфікацію, а й бути порядними людьми.

Щиро бажаю всім юристам професійних успіхів, міцного здоров’я, благополуччя та удачі!