Тиск до Європи не доведе

Цькування Феміди позбавляє державу шансу на життя по-новому. В РСУ ж залишилася одна надія — на з’їзд

У суддів зародився страх від беззахисності й виникло відчуття, що влада не бажає проводити реформу відповідно до євростандартів. Вони бачать цілковиту байдужість держави до виконання свого обов’язку — гарантування незалежності суддів. Якщо запущений механізм цькування суддів ніхто не зупинить, їм, напевне, доведеться скликати позачерговий з’їзд. Проте й такому зібранню може не вдатися прийняти рішення, яке стане панацеєю від усіх бід.

Приниження честі та гідності

Хоч як би прикро це звучало, але рішення позачергового ХІІ з’їзду суддів щодо забезпечення незалежності володарів мантій та підвищення авторитету Феміди не стало оберегом від тиску та погроз. Якщо раніше траплялися поодинокі випадки втручання в здійснення правосуддя, то останнім часом проведення засідань під пильним оком та за активної участі «небайдужої» громадськості для багатьох храмів Феміди стали традицією.

«Здавалося б, після дослідження проблематики незалежності суддів найвищим органом суддівського самоврядування, звернення суддів до високопосадовців ситуація в країні мала змінитися на краще, але…» — такими словами розпочав свій виступ член Ради суддів Михайло Новіков на першому цього року засіданні вищого органу суддівського самоврядування. За його словами, останнім часом ще більше загострюється проблема публічної неповаги до судової влади, яка перебуває під шквалом нищівної критики. «Відтак напрошується нев­тішний висновок: в Україні мають місце ознаки проведення акцій щодо дискредитації судової влади… Ведеться робота, спрямована на формування в суспільстві негативної думки щодо суддів через ЗМІ, заяви, звернення політиків і громадських діячів», — наголосив М.Новіков.

Одним із наслідків дискредитації Феміди, вважає член РСУ, є зародження суцільної недовіри суспільства до судової влади. «Йде масове та системне використання звинувачень з боку політиків, громадських діячів, високопосадовців, інших зацікавлених осіб для тиску на суддів під час розгляду конкретної справи. Вчиняються насильницькі дії щодо суддів або дії, які принижують суддівську честь і гідність», — розповів М.Новіков.

На його думку, деякі володарі мантій чекають, коли запрацює Вища рада юстиції. «Є загроза втрати висококваліфікованих та чесних суддів, котрих у системі більшість, які вважають приниженням честі та гідності працювати в умовах повної зневаги з боку держави та суспільства», — пояснив член ради.

Боязнь прірви

На думку М.Новікова, відправним моментом, коли володарі мантій зрозуміли, що залишилися беззахисними, стали події в Кременецькому райсуді Тернопільської області. Тоді група невідомих осіб провела, так би мовити, народну люстрацію: посадила в сміттєвий бак суддю та голову цієї установи. «У суддів зародився страх, що їх ніхто не може захистити. З боку держави та осіб, до обов’язків яких віднесено забезпечення дотримання конституційних гарантій суддів, у тому числі правоохоронних органів, — повна бездіяльність», — констатував М.Новіков.

На думку заступника голови Окружного адмінсуду м.Києва Євгенія Аблова, усе залежить від керівництва держави. «Якщо Президент, Верховна Рада, Уряд не відреагують, то в нас потихеньку почнуть стріляти, вбивати», — застеріг Є.Аблов.

А за словами члена РСУ Богдана Моніча, сьогодні тиск сягнув апогею, і є загроза життю володарів мантій. «І не лише суддів. Існує загроза втрати держави», — зауважив Б.Моніч.

Його підтримав ще один член ради — Олег Присяжнюк. Він уважає, що тиск, погрози служителям Феміди — це не просто провокації, а диверсії, спрямовані на розпад держави.

«Куди ми йдемо із цією владою? Якщо хтось скаже: до Європи — не повірю. Люди, які закликають іти до Європи, не знають, що таке європейські цінності. Подивіться, що в нас робиться: нардепи дозволяють собі заявляти, що суддів можна викидати у вікна, виконавча влада каже: всіх суддів потрібно звільнити. Для чого це? Все просто: вони хочуть усе вирішувати самі. Тільки недолуга влада знищує суди й суддів. Звичайно, владі не потрібна судова система, яка відсуджує зарплати, пенсії, пільги, захищає права громадян. Їм потрібна слухняна судова система», — підкреслив О.Присяжнюк.

На його думку, якщо глава держави, органи влади не відреагують на цю ситуацію, про європейський вектор можна забути. Члени РСУ погодилися: якщо влада веде країну до Старого світу, то її представники повинні власним прикладом демонструвати, яким має бути життя по-європейськи.

З’їзд усе вирішить?

«Не простягуйте руку до законодавчої та виконавчої влади, бо вони вам нічого не дадуть, а тільки поставлять у залежність від себе. Потрібно використовувати свій ресурс. Ми можемо говорити, що виконуватимемо суддівські функції, поки займаємо ці посади. Якщо вони хочуть змінити судову владу, то це їхнє право. Має бути нульова терпимість до закликів народних депутатів, до всіх, хто хоче вплинути. Будьте мудрішими. Якщо на засіданні виникає проблема, варто відкласти справу, не провокувати людей, не хвилюватися за себе. Тобто використовувати процесуальні інструменти», — зовсім інше розв’язання проблеми запропонував Василь Гуменюк.

На його думку, не варто сподіватися, що влада відреагує на заяви володарів мантій. «Повірте, ніхто ніколи нічого не дасть і ніхто ніколи не поспівчуває. Ми самі повинні все робити. Мети в один момент не досягти. Якщо будемо разом і терпимі, то об нашу скелю розбиватимуться недолугі закони, а в країні пануватиме верховенство права», — переконував В.Гуменюк.

До того ж він уважає, що суддівська спільнота не повинна давати зав­дання Президенту, Уряду, Верховній Раді тощо. «Ми можемо вимагати від них тільки виконання службових обов’язків у частині забезпечення захисту прав та інтересів громадян, забезпечення громадського порядку при розгляді справ. Є факти тиску на суддів, тому відповідні органи повинні відреагувати. Нам необхідно донести їм: якщо не буде реакції, будемо змушені ставити питання про скликання з’їзду», — зауважив суддя.

Мабуть, і справді у володарів мантій залишається єдиний вихід — зібратися на позачерговий з’їзд. Але не самим, а запросити Президента, урядовців, нардепів і представників правоохоронних органів. Останні мають запевнити законників, що гарантуватимуть їм незалежність. Очевидно, без спільного рішення про захист суддів, під яким підписалися б керівники всіх гілок влади, не зупинити розкручування спіралі тиску та агресії стосовно людей у мантіях.

Звичайно, якщо запрошені не прийдуть на з’їзд, то жодної користі від такого зібрання не буде. Судді знову бідкатимуться, перераховуватимуть власні проблеми, розв’язання яких залежить від зовсім інших осіб.

Деякі фахівці взагалі сумніваються, що позачерговий з’їзд зможе зупинити цькування Феміди. Пояснюють це тим, що спробу достукатися до високопосадовців володарі мантій вже зробили 5 місяців тому, під час ХІІ з’їзду. Результат — нульовий. Водночас усі погоджуються, що мовчазне терпіння також не дасть результату, оскільки не усуне чинників, що спричиняють теперішню ситуацію.

Якщо про проблему не говорити, вона, звісно, не зникне, але принаймні стане головним болем не лише того, хто від нього потерпає.

ПРЯМА МОВА

Валентина СІМОНЕНКО, голова РСУ:

— Суспільству потрібно чітко розуміти: якщо суддя незалежний, будь-який громадянин має право на справедливий суд, може звертатися з позовом до держави, високопосадовців та мати право сподіватися, що виграє справу. Якщо на суд тиснуть, то про яке неупереджене рішення можна говорити? Люди, які приходять під суд мітингувати, мають задуматися: чи хотіли б вони в разі подання позову до держави, щоб з іншого боку стояв мітинг на захист інтересів держави?

Євгеній АБЛОВ, заступник голови Окружного адміністративного суду м.Києва:

— Я не відчуваю недоторканності. Публічно заявляю це для тих, хто кожен день кричить, що суддям принесуть повістки, відпаравлять в АТО. Сьогодні недоторканності немає. Якщо її хтось зніме, то це жодним чином не позначиться на тому, що буде в подальшому. Я підтримую зняття недоторканності. Як можна зняти те, чого нема?

Лариса РОГАЧ, секретар пленуму ВГС України:

— Сьогодні питання стосується вже не лише незалежності суддів, а й можливості держави забезпечити доступ громадян до судочинства. Якщо така ситуація продовжуватиметься, я не здивуюся, якщо з’являться заяви до Євросуду щодо того, чи можна вважати законним рішення, яке прийняте в умовах, коли на засіданні були мітигнувальники. Чи щодо недоступності правосуддя через присутність таких осіб біля суду.

Марина ЧЕРВИНСЬКА, заступник голови ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

— Всі ми знаємо про ситуацію, яка склалася. Про це можна дуже багато говорити. А вихід який? Яких заходів ми можемо вжити, якщо перші особи держави, мені здається, обрали внутрішнього ворога? Мова йде вже не про захист нас як громадян, а про захист держави. Ми той кит, на якому тримається держава. Суди не припиняли діяльності ні на хвилину. Ми працюємо та працюватимемо. Хоча останнім часом колеги озвучують ідею припинити роботу. Ми їх заспокоюємо, кажемо, що так не варто роботи.

Сергій ЧУМАК, член РСУ:

— Сьогодні намагаються знищити суди. Шукають ворога всередині країни, щоб виправдати свою неспроможність чи небажання проводити реформи. Україна, мабуть, єдина держава, яка оголосила боротьбу з корупцією шляхом зменшення зарплат суддям, держслужбовцям. Це ще один приклад того, що вони хочуть, аби всі судді встали й пішли, залишили посади. Щоб прийшли слухняні судді, які виконуватимуть вказівки Кабміну, Адміністрації Президента. Нам не потрібно мовчати. Крім нас самих, ніхто нас не захистить.