29 грудня 1995 року набула чинності для України Європейська конвенція про нагляд за умовно засудженими або умовно звільненими правопорушниками 1964 року.
Як повідомили “ЗіБ” у Мін’юсті, Конвенція надає змогу державі за клопотанням іншої держави надавати взаємну допомогу, необхідну для соціальної реабілітації правопорушників. Ця допомога полягає у нагляді за правопорушниками з метою сприяння їхньому виправленню і їхній соціальній реадаптації та нагляду за їхньою поведінкою для того, щоб у разі необхідності, або постановити їм вирок, або звернути вже постановлений вирок до виконання.
Згідно з положеннями Конвенції правопорушення, на підставі якого заявляється відповідне клопотання, повинно каратися як законодавством запитуючої держави, так і запитуваної держави. За клопотанням держави, яка постановила вирок, нагляд, звернення вироку до виконання або його виконання в повній мірі здійснюються державою, на території якої правопорушник має постійне помешкання.
Конвенцією визначено, що нагляд, звернення вироку до виконання або його виконання в повній мірі не здійснюється у таких випадках:
a) якщо клопотання, на думку запитуваної держави, може зашкодити її суверенітету, безпеці, основним принципам її правової системи або іншим її життєвим інтересам;
b) якщо клопотання стосується вироку за правопорушення, постановленого судом останньої інстанції в запитуваній державі;
c) якщо діяння, за яке був постановлений вирок, розглядається запитуваною державою або як політичне правопорушення, або як правопорушення, пов'язане з політичним правопорушенням, або як правопорушення суто військового характеру;
d) якщо покарання не може бути застосоване у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених законодавством або запитуючої, або запитуваної держави;
e) якщо правопорушник був амністований чи помилуваний або в запитуючій, або в запитуваній державі.
У здійсненні нагляду, зверненні вироку до виконання або його виконанні в повній мірі може бути відмовлено:
а) якщо компетентні органи запитуваної держави вирішили не порушувати провадження або припинити провадження, яке вони вже розпочали, за одне й те ж діяння;
b) якщо діяння, за яке був постановлений вирок, є також предметом провадження в запитуваній державі;
с) якщо вирок, якого стосується клопотання, був постановлений in absentia;
d) у тій мірі, в якій запитувана держава вважає вирок несумісним з принципами, що регулюють застосування її власного кримінального права, зокрема якщо через свій вік правопорушник не міг бути засуджений в запитуючій державі.
Центральним органом України, який уповноважений розглядати відповідні запити компетентних органів іноземних держав, а також направляти запити до компетентних органів іноземних держав на підставі та на умовах, визначених Конвенцією, є Міністерство юстиції України.
При цьому порядок і умови розгляду відповідних запитів компетентних органів іноземних держав, так само як і направлення запитів до компетентних органів іноземних держав визначені Главою 46 Кримінального процесуального кодексу України.
Практика застосування Міністерством юстиції України Європейської конвенції про нагляд за умовно засудженими або умовно звільненими правопорушниками 1964 року не є досить поширеною. Міністерством юстиції України за весь період дії для України Конвенції було отримано від компетентних органів іноземних держав 7 клопотань іноземних судів, та надіслано до іноземних компетентних органів 2 клопотання українських судів.
Як свідчить практика Міністерства юстиції України, найбільш широко Конвенція застосовується у відносинах з Республікою Молдова та Чеською Республікою.
Нагадаємо, учасниками Конвенції є 19 європейських держав - членів Ради Європи (Албанія, Австрія, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Хорватія, Чеська Республіка, Естонія, Франція, Італія, Люксембург, Чорногорія, Нідерланди, Португалія, Сербія, Словаччина, Словенія, Швеція, Македонія та Україна).
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!