Чому не можна відступити інфляційні втрати окремо від боргу, пояснив ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Наявність за одним господарським договором одночасно двох кредиторів, які не є солідарними, але при цьому один володіє лише «відповідальністю», а інший «тілом» боргу суперечить визначенню зобов’язання (ст.509 ЦК).
На цьому наголосив Касаційний господарський суд, частково скасовуючи попередні судові рішення у справі №911/2486/25, інформує «Закон і Бізнес».
Спір стосувався обов’язкового викупу простих іменних акції ПАТ «Центренерго», належних, зокрема, позивачам. У рамках цієї справи ТОВ «Український банківський консалтинг» та фізична особа просили стягнути з ПАТ понад 2,8 млн грн. інфляційних втрат, оскільки відповідач не виконав свого обов’язку. Зокрема, в цю суму ТОВ включило й інфляційні втрати, присуджені на користь іншого акціонера-юрособи, яка відступила це право вимоги.
Суди попередніх інстанцій позов задовольнили.
Натомість КГС нагадав, що нараховані на суму боргу інфляційні втрати входять до складу грошового зобов’язання, але є похідною вимогою від основного грошового зобов’язання, оскільки входять до його складу та нараховуються на суму основного боргу в разі прострочення (ст.625 ЦК).
При цьому вони не є самостійним зобов’язанням, а є лише наслідком прострочення виконання основного грошового боргу та способом компенсації знецінення купівельної спроможності грошей. Без існування основного боргу право на нарахування інфляційних втрат само по собі не виникає.
Також КГС зауважив, що новий кредитор може отримати лише ті права, які реально існують у первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу права (ст.514 ЦК).
Окреме відступлення права вимоги на стягнення інфляційних втрат без одночасного передання права вимоги основного боргу позбавлене юридичного сенсу, оскільки самі по собі ці нарахування не існують окремо від заборгованості — вони прив’язані до простроченої суми основного зобов’язання. Тож якщо основний борг залишається за старим кредитором, вимога щодо інфляційних втрат втрачає свій законодавчий фундамент для окремого стягнення.
Відповідно, передача прав за ст.625 ЦК можлива лише разом з основним грошовим боргом або як додаток до вже існуючого переходу прав за основним зобов’язанням. Якщо основний борг залишився у первісного кредитора, відступити право вимоги лише інфляційних втрат окремим договором цесії не можна.
Враховуючи акцесорну природу інфляційних втрат, первісний кредитор не володів самостійним матеріальним правом вимоги щодо стягнення сум за ст.625 ЦК ізольовано від основного боргу, а отже, не міг передати право, якого не існувало.