Цифрова спадщина людини:

як розробки Олександра Туголукова змінюють підходи до збереження цінностей у цифрову епоху

Щодня людина створює цифрові цінності, навіть не замислюючись над цим. Фотографії, повідомлення, авторські тексти, програмні продукти, криптовалюти та результати взаємодії зі штучним інтелектом формують нову складову особистого й економічного надбання. Однак після смерті власника значна частина цих ресурсів ризикує залишитися недоступною. Український адвокат і дослідник цифрового права Олександр Туголуков запропонував комплексний підхід до цієї проблеми, який уже знайшов відображення не лише в наукових публікаціях, а й в освітній практиці та міжнародному технологічному співробітництві.

Людина створює цифрові активи, навіть коли цього не усвідомлює

Що сьогодні можна вважати цифровим активом? Найчастіше відповідь обмежується криптовалютами, токенами, NFT або іншими фінансовими інструментами. Проте такий підхід залишає поза увагою значно ширший пласт цифрового надбання, яке людина створює протягом життя.

Допис у соціальній мережі, зроблена фотографія, записана розмова, авторський текст, комп’ютерна програма або результати багаторічної професійної діяльності можуть існувати в цифровій формі та зберігати цінність незалежно від того, чи замислювався їхній автор про подальше використання.

Особливий інтерес становить дослідницький підхід О.Туголукова, який пропонує розглядати цифрове надбання людини значно ширше за традиційні фінансові цифрові активи. Йдеться про результати як свідомих, цілеспрямованих дій, так і повсякденної діяльності, що залишає певний цифровий результат.

Наприклад, сімейна фотографія з часом може стати історичним документом. Записана думка — основою літературного твору. Програмний код — складовою нового технологічного продукту. А накопичені фахівцем знання можуть використовуватися навіть після завершення його професійної діяльності.

З юридичного погляду не кожен цифровий об’єкт автоматично є майном або може успадковуватися. Проте це не зменшує значення його належної ідентифікації, захисту та визначення правового режиму.

Цінності існують, але чи зможуть вони перейти наступному поколінню?

Традиційне спадкове право передбачає відносно зрозумілі механізми переходу нерухомості, коштів, корпоративних прав та іншого майна. Однак цифрове середовище створює ситуації, коли юридичне право на актив не гарантує його фактичного отримання.

Спадкоємці можуть знати про криптовалютний гаманець, але не мати приватного ключа. Родина може володіти документами, що підтверджують права на програмний продукт, однак не мати доступу до вихідного коду. Підприємство може втратити важливі інформаційні ресурси після смерті свого засновника.

Ще складніше, коли ніхто, крім власника, взагалі не знав про існування цифрових цінностей. Людство навчилося накопичувати величезні обсяги інформації, але досі не створило універсального механізму її правомірної передачі наступним поколінням.

Саме розрив між юридичним правонаступництвом і фактичною доступністю цифрових ресурсів став одним із центральних напрямів досліджень О.Туголукова. Питання полягає не лише в передачі пароля, а у формуванні впорядкованої системи цифрового надбання, визначенні належності об’єктів і правил їх подальшого використання.

Цифровий сейф як юридична інфраструктура

У наукових публікаціях О.Туголуков разом зі співавторами досліджує можливості інтеграції спадкового права з технологіями blockchain, Web3, цифрової ідентифікації та криптографічного захисту.

В роботах про моделювання спадкування цифрових активів, створення цифрових сейфів та управління цифровою спадщиною розглядається формування комплексної системи, що поєднувала б технологічні механізми з юридично визначеними правами.

Умовно її можна уявити як персональний цифровий сейф, проте призначення такого рішення значно ширше за зберігання файлів і паролів. Власник міг би систематизувати цифрові ресурси, встановити різні рівні доступу, визначити уповноважених осіб і умови передачі певних об’єктів правонаступникам.

Технологічна архітектура повинна забезпечувати перевірку юридичних повноважень, захист конфіденційної інформації та контроль за виконанням розпоряджень власника. Принципова відмінність підходу — у розгляді цифрового сейфа як елемента майбутньої інфраструктури цифрових правовідносин.

Інакше кажучи, технологія повинна не замінювати право, а забезпечувати реальну можливість його здійснення.

Коли наукові напрацювання починають використовувати інші

Оцінюючи перспективність досліджень, я звертаю увагу на те, чи знаходять їхні результати застосування за межами кола безпосередніх авторів. У випадку О.Туголукова такі приклади вже існують.

Його наукові напрацювання отримали предметну оцінку представників академічної спільноти. Зокрема, професори Тетяна Комарова, Ольга Андрєєва та Борис Леонов підготували експертні й рекомендаційні листи, присвячені відповідним дослідженням та їхньому професійному значенню.

Проблематика цифрового спадкування перебуває на перетині кількох галузей знань. Вона потребує розуміння цивільного права, інформаційних технологій, міжнародного регулювання та економічних наслідків цифровізації.

Ще більш показовим є використання результатів дослідницької діяльності в освітньому процесі. Напрацювання О.Туголукова були прийняті до використання в українських закладах вищої освіти, де знайшли відображення в навчальних матеріалах і підготовці майбутніх фахівців.

Коли результати досліджень використовуються в університетському середовищі, вони перестають бути виключно предметом авторської дискусії та стають матеріалом для розвитку знань інших фахівців. Це свідчить про їхню практичну освітню цінність.

Від академічної теорії до міжнародного технологічного співробітництва

Не менш цікавим є розвиток досліджень у комерційному середовищі. Результати прикладних розробок О.Туголукова та його колег стали предметом міжнародного ліцензійного співробітництва між американською технологічною компанією та європейським партнером із Португалії.

Відповідна домовленість передбачає використання технологічних напрацювань як основи для подальшого розвитку моделі управління та спадкової передачі цифрових активів, орієнтованої на європейський ринок.

Для мене як практикуючого адвоката цей приклад становить особливий інтерес. Одне питання — запропонувати правову концепцію та обґрунтувати її можливості в науковій публікації. Інше — створити рішення, використання яких стає предметом комерційних домовленостей із компанією з іншої держави.

У такому разі наукова ідея отримує новий вимір: вона розглядається вже з погляду можливості використання для створення конкретного технологічного продукту. Міжнародний характер співробітництва особливо важливий, оскільки власник, спадкоємець, цифрова платформа та юридична особа можуть перебувати в різних країнах.

Комерційна домовленість не тотожна завершеному впровадженню технології, проте демонструє наявність прикладного інтересу до відповідних рішень і перспектив їхнього розвитку.

Американські патентні заявки та майбутнє цифрового правонаступництва

Окремим напрямом діяльності О.Туголукова стала участь у створенні технологічних рішень, щодо яких у США подано патентні заявки. Зокрема, він є співвинахідником розробки «Web3 Based Encrypted Digital Life Safe with Automated Inheritance Mechanisms», яка присвячена захищеному цифровому середовищу з механізмами автоматизованого спадкового правонаступництва.

Ідея полягає не у звичайному зберіганні інформації, а в поєднанні юридично визначеного порядку передачі прав із технологічними механізмами управління цифровими ресурсами.

У перспективі така архітектура могла б забезпечувати перевірку юридично значущих обставин, ідентифікацію уповноважених осіб і виконання встановлених власником правил доступу. Водночас важливими залишаються захист персональних даних і відповідність застосовному законодавству.

Подання патентної заявки не означає автоматичного підтвердження патентоздатності або ефективності технології. Проте відображає перехід від теоретичних досліджень до формалізації конкретної технічної концепції.

Чому держава також зацікавлена у збереженні цифрового спадку

Зазвичай питання спадкування розглядається як приватна справа людини та її родини. Проте в умовах цифрової економіки воно поступово набуває ширшого значення.

Кожен програмний продукт, об’єкт інтелектуальної власності, цифровий фінансовий інструмент або комерційно значущий інформаційний ресурс може бути частиною економічного обороту. Якщо після смерті власника доступ до такого ресурсу втрачено, його потенційна економічна цінність може залишитися нереалізованою.

Це особливо помітно у сфері інтелектуальної власності та технологічного підприємництва. Програмне забезпечення, методики, алгоритми або бази даних можуть створюватися роками, а їхня цінність полягає також у можливості подальшого розвитку, ліцензування та використання в нових проєктах.

Належне цифрове спадкове планування здатне сприяти безперервності використання правомірно передаваних активів. Для держави це створює перспективи захисту майнових прав, збереження інтелектуального капіталу й підтримання економічного обороту.

На мою думку, саме тут дослідження Туголукова набувають особливої актуальності: запропонований напрям виходить за межі приватного питання передачі цифрового гаманця та порушує проблему збереження економічної цінності для наступних поколінь.

Штучний інтелект: наступний виклик для цифрової спадщини

Особливої актуальності ця проблематика набуває з розвитком штучного інтелекту. Людина вже може створити персоналізованого AI-агента, адаптувати його до професійної діяльності, накопичити спеціалізовану базу знань і сформувати систему для виконання складних інтелектуальних завдань.

Наприклад, адвокат роками розвиває цифрового асистента, який працює з його правовими методиками. Інженер створює інтелектуальну систему з унікальними технічними рішеннями, а підприємець — цифрового агента для управління бізнес-процесами.

Згодом подібні системи можуть становити комерційну цінність, хоча права на їхні окремі компоненти визначатимуться законом і договорами. Кому належатиме таке надбання після смерті законного правовласника? Хто зможе продовжувати його використовувати та за яких умов?

Тут концепція систематизованого цифрового надбання, захищеного зберігання та юридично контрольованої передачі отримує нові перспективи застосування. У майбутньому об’єктом спадкового планування можуть ставати комплексні технологічні системи, що містять програмне забезпечення, дані, інтелектуальні напрацювання та інші передавані права.

Від наукової дискусії до регуляторних пропозицій

Важливим продовженням дослідницької діяльності стала участь О.Туголукова у професійному обговоренні регулювання цифрових активів у США.

Разом із Дмитром Люшенком він подав письмові пропозиції до Crypto Task Force Комісії з цінних паперів і бірж США (SEC). Документ стосувався зберігання цифрових активів, цифрового спадкування та токенізації активів реального сектору економіки.

Серед порушених питань — процедури доступу до цифрових активів у разі смерті або втрати дієздатності власника, перевірка повноважень правонаступників та використання технологічних систем, інтегрованих із юридичними документами.

SEC оприлюднила відповідне звернення у своєму офіційному реєстрі письмових матеріалів. Хоча це не означає схвалення регулятором запропонованих рішень, факт публікації підтверджує їх представлення в межах американської регуляторної дискусії.

Право повинно навчитися зберігати цифрове надбання людини

Історично спадкове право розвивалося разом із формами людської власності. Земля, нерухомість, гроші, корпоративні права та інтелектуальна власність поступово ставали об’єктами дедалі складніших механізмів правонаступництва.

Тепер перед правом постає нове завдання — забезпечити належне збереження та передачу цифрового надбання, яке може мати не лише майнове, а й професійне, культурне та суспільне значення.

На мою думку, особливість досліджень О.Туголукова полягає не у використанні окремої технології blockchain або запропонуванні ще одного способу зберігання цифрових ключів. Їхня цінність — у комплексному підході, який пов’язує визначення цифрових активів, їх систематизацію, правову ідентифікацію, захищене зберігання та подальше правонаступництво.

Важливо, що напрацювання не обмежуються авторськими публікаціями: вони отримали академічну оцінку, знайшли застосування в освітньому процесі та стали частиною міжнародного технологічного співробітництва.

Для повноцінного впровадження подібних систем потрібні подальші дослідження, технологічне тестування, розвиток правового регулювання та міжнародна стандартизація. Проте перехід від наукового обґрунтування до освітнього використання й комерційного розвитку свідчить про перспективність напряму.

Зрештою, справжній виклик цифрової епохи полягає не лише в тому, щоб створювати дедалі більше цифрових цінностей, а й у тому, щоб не втрачати їх разом із людиною, яка їх створила.

Довідка «ЗіБ»

Олександр Туголуков — український адвокат із 2008 року, іноземний адвокат у Республіці Польща, автор наукових публікацій, дослідник і новатор у сфері цифрових активів, LegalTech, блокчейн-технологій та цифрової спадщини. Його професійна й дослідницька діяльність охоплює Україну, Європу та Сполучені Штати Америки. Науковий профіль ORCID: https://orcid.org/0009-0008-3661-764X.

Закон і Бізнес