Чи може виконавець вимагати визнання правочину фраудаторним — ВП ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Виконавець в інтересах стягувача має право звернутися із позовом про визнання недійсним укладеного боржником правочину, наслідком якого є неможливість виконання судового рішення (фраудаторного правочину).
Касаційний цивільний суд не переконав Велику палату ВС у необхідності відступу від такого висновку, викладеного у постанові ВП ВС від 10.09.2025 у справі №367/252/24, інформує «Закон і Бізнес».
Як повідомляв «ЗіБ», необхідність відступу в КЦС обґрунтували тим, що тим самим державного (приватного) виконавця фактично наділено не передбаченим законом та не властивим для нього повноваженням звертатися до суду з позовом в інтересах інших осіб.
Повертаючи справу №522/19498/23 до КЦС, високі судді нагадали, що права виконавця звертатися до суду з позовом неодноразово було предметом аналізу ВП ВС.
Так, у постанові від 6.10.2020 у справі № 2-24/494-2009 ВП ВС сформулювала висновки про те, що виконавець може звернутися до суду з вимогою про визначення частки майна боржника в майні, яким володіє боржник спільно з іншими особами, незалежно від наявності спору про право на таке майно.
Такі висновки були уточнені ВП ВС у постанові від 8.06.2022 у справі №2-591/11 та полягали в тому, що в разі наявності спору щодо визначення частки боржника у спільному майні звернення виконавця до суду завжди по суті має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору, і така заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI ЦПК.
Згодом ці висновки були уточнені у постанові ВП ВС у справі №367/252/24, від якої просить відступити колегія суддів КЦС.
Однак, за висновком Великої палати, «відсутні об’єктивні причини для відступу від таких висновків, якими за усталеною практикою можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту».
Крім того, у ВП ВС зазначили, що відповідно до ч.4 ст.9 закону «Про виконавче провадження» укладення протягом строку, зазначеного в ч.3 цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання правочину недійсним, крім випадків продажу в процесі приватизації майна, яке входить до складу єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, внесеного до Єдиного реєстру боржників (із змінами, внесеними згідно із законом від 28.07.2022 №2468-IX).
Водночас, за змістом ч.1 ст.18 закону «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.