Вікова дискримінація на роботі — що робити та чого вимагати в суді
Фото: Pexels
Вікова дискримінація стосується не лише старших людей, а й молоді. Пояснюємо, як її розпізнати, які докази зібрати та куди звертатися.
Про це повідомляє «Закон і Бізнес» з посиланням на Міністерство юстиції.
Відмовили в роботі через «невідповідний» рік народження? Не допускають до навчання, послуги чи програми через вік, хоча людина відповідає іншим вимогам? Такі ситуації можуть свідчити про дискримінацію за віком, або ейджизм.
Вікова дискримінація стосується не лише людей старшого віку. З нею стикаються й молоді люди, яким, наприклад, відмовляють у роботі через брак «життєвого досвіду», попри належну освіту, кваліфікацію та професійні навички.
Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» забороняє обмежувати права людини за ознакою віку. Виняток — якщо обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, а способи її досягнення належні та необхідні.
Пряма і непряма дискримінація
Пряма дискримінація — коли з людиною через її вік поводяться менш сприятливо, ніж з іншими в аналогічній ситуації. Наприклад, роботодавець не розглядає кандидата старше 50 років, не зважаючи на його досвід і кваліфікацію.
Непряма дискримінація може ховатися за нібито нейтральною вимогою. Наприклад, до професійної програми допускають лише тих, хто закінчив навчальний заклад не більш як п'ять років тому. Без об'єктивного обґрунтування така умова фактично ставить старших кандидатів у невигідне становище.
Дискримінаційними можуть бути також:
– Відмова в прийнятті на роботу через «надто молодий» або «надто старший» вік.
– Необґрунтовані вікові обмеження у вакансії.
– Нижча оплата праці, відмова в підвищенні, навчанні чи преміюванні через вік.
– Звільнення працівника лише через досягнення пенсійного віку.
– Зневажливі висловлювання, систематичні жарти або приниження, пов'язані з віком.
– Безпідставне обмеження доступу до освіти, медичних, адміністративних, банківських та інших послуг.
– Автоматична відмова в послузі чи участі в програмі без оцінки індивідуальних обставин.
Водночас не кожна відмінність за віком є дискримінацією. Закон може встановлювати мінімальний або максимальний вік для окремих видів діяльності. Вікові вимоги правомірні, якщо мають законну мету, об'єктивно виправдані й справді необхідні. Пояснення «у нас такі правила» для цього недостатньо.
Що говорить закон
Ст.2-1 Кодексу законів про працю забороняє дискримінацію у сфері праці, зокрема за віком. Це стосується добору працівників, умов роботи, оплати праці, професійного навчання, кар'єрного зростання та звільнення.
Роботодавець має оцінювати насамперед освіту, професійні навички, досвід і здатність виконувати роботу. Відмова з причин, не пов'язаних із кваліфікацією чи професійними якостями кандидата, може бути необґрунтованою.
Закон «Про рекламу» забороняє вказувати в рекламі вакансій вимоги щодо віку, якщо їх прямо не передбачено законодавством. За порушення рекламодавця штрафують на 10 мінімальних зарплат, установлених на момент порушення.
Що робити, якщо ви зіткнулися з дискримінацією
Зафіксувати обставини. Варто зберегти:
– Оголошення або вакансію з віковим обмеженням.
– Скриншоти сторінок і листування.
– Електронні листи та повідомлення.
– Документи, накази й відповіді установи чи роботодавця.
– Аудіо- або відеозаписи, якщо їх зроблено без порушення закону.
– Контакти свідків.
На скриншоті вакансії бажано зафіксувати дату, назву сторінки та адресу сайту. Оголошення можуть видалити, тож зберегти його краще одразу.
Записати перебіг подій. Корисно занотувати дату, місце, імена учасників і точні висловлювання. Наприклад: «Під час співбесіди 8 вересня представник компанії повідомив, що організація шукає людину до 35 років». Такий опис переконливіший за загальне твердження про несправедливе ставлення.
Попросити письмове пояснення. Якщо відмовили в роботі, послузі, навчанні чи участі в програмі, варто письмово попросити назвати причини рішення та критерії, за якими його ухвалили. Звернення краще подати так, щоб лишилося підтвердження його відправлення чи реєстрації.
Порівняти ставлення до інших. Для підтвердження дискримінації важливо показати зв'язок між несприятливим рішенням і віком. Наприклад, що за однакових умов перевагу систематично надавали людям іншого віку або що представник організації прямо послався на рік народження.
Мати документ із формулюванням «відмовлено через вік» не обов'язково. Про дискримінацію може свідчити й сукупність фактів.
Куди скаржитися
Якщо порушення сталося на роботі, можна подати письмову заяву керівнику, кадровому підрозділу, профспілці або уповноваженій особі. У заяві варто вказати:
– Коли і за яких обставин сталося порушення.
– У чому полягає менш сприятливе ставлення.
– Чому, на думку заявника, воно пов'язане з віком.
– Які докази додаються.
– Що заявник просить зробити: перевірити обставини, надати пояснення, скасувати рішення чи припинити дискримінаційні дії.
Залежно від обставин можна звернутися також:
– До Уповноваженого Верховної Ради з прав людини — зі скаргою на дискримінацію.
– До Державної служби з питань праці — якщо порушення стосується трудових відносин.
– До відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування — якщо рішення ухвалила установа, підприємство чи посадова особа у сфері його компетенції.
– До системи безоплатної правничої допомоги — по консультацію, допомогу зі зверненням або представництво.
– До суду — щоб оскаржити дискримінаційне рішення й захистити свої права.
Звернення має містити дані заявника, опис обставин, назву установи або дані особи, чиї дії оскаржуються, і чітко сформульоване прохання. До нього варто додати копії доказів, а оригінали лишити в себе.
Для різних спорів закон установлює різні строки звернення, у трудових спорах вони можуть бути особливо короткими. Тому після відмови, наказу про звільнення чи іншого рішення варто якнайшвидше проконсультуватися з юристом.
Чого можна вимагати в суді
Залежно від порушення людина може просити суд:
– Визнати рішення, дію чи бездіяльність дискримінаційними.
– Припинити порушення.
– Скасувати незаконне рішення.
– Поновити порушене право.
– Відшкодувати матеріальну та моральну шкоду.
У справах про дискримінацію діє особливе правило доказування. Якщо позивач навів факти, що дають підстави припустити дискримінацію, відповідач має довести, що її не було. Тому важливо послідовно фіксувати обставини й збирати всі доступні докази.
Раніше ми писали, як закон захищає від дискримінації за віком.