Чим підпризначення спадкоємця відрізняється від спадкової трансмісії

Підпризначення спадкоємця і спадкова трансмісія на перший погляд схожі, та мають принципову різницю в тому, коли саме помер основний спадкоємець. Пояснюємо, як не переплутати ці поняття.

Про це інформує «Закон і Бізнес» з посиланням на Сумське міжрегіональне управління Міністерства юстиції.

Що буде з майном, якщо людині, якій усе заповідано, з якихось причин не зможе або не схоче прийняти спадщину? Якщо в документі немає так званого «плану Б», у гру вступає загальна черга спадкоємців за законом. Натомість захистити свою волю можна всього одним правильним формулюванням — підпризначенням спадкоємця.

Як це працює на практиці

Заповідач зазначає в документі основного спадкоємця та одразу вказує запасного кандидата на випадок, якщо перший не зможе або не захоче прийняти майно.

Запасний спадкоємець вступає у гру, якщо основний кандидат:

– Помер до того, як спадщина відкрилася, тобто раніше за спадкодавця.

– Відмовився від спадщини або просто не подав заяву нотаріусу вчасно.

– Втратив право на спадкування через суд — наприклад, якщо ухилявся від допомоги заповідачу.

– Не виконав спеціальні умови, прописані в заповіті — наприклад, здобути освіту.

Важлива деталь: підпризначення не варто плутати зі спадковою трансмісією, адже тут є тонка юридична межа, про яку часто забувають. Підпризначення працює, коли основний спадкоємець помер раніше спадкодавця, — тоді майно одразу переходить до підстрахувального кандидата. Спадкова трансмісія вмикається, якщо основний спадкоємець був живий на момент смерті спадкодавця, але помер після, не встигнувши прийняти спадщину протягом 6 місяців, — у цьому випадку його частка переходить уже до його власних спадкоємців, а не до «плану Б», визначеного в заповіті.

Закон і Бізнес