Мін'юст пояснив, у яких випадках примус звільняє від кримінальної відповідальності
Фото: УНН
Війна та тимчасова окупація нерідко змушують людей діяти під тиском насильства чи погроз. Але коли такий примус звільняє від кримінальної відповідальності, а коли лишається лише обставиною, що пом'якшує покарання?
Про це інформує «Закон і Бізнес» з посиланням на Міністерство юстиції.
В умовах війни та тимчасової окупації людей можуть примушувати до певних дій за допомогою насильства, погроз або шантажу. Кримінальний кодекс враховує такі обставини, однак правові наслідки залежать від виду примусу та від того, чи могла особа керувати своєю поведінкою.
Фізичний примус — застосування фізичного насильства, щоб змусити людину вчинити певні дії або, навпаки, утриматися від дій, які вона мала виконати.
Відповідно до частини першої статті 40 Кримінального кодексу дія або бездіяльність не є кримінальним правопорушенням, якщо особа вчинила її під безпосереднім впливом фізичного примусу і внаслідок цього не могла керувати своїми вчинками — тобто фактично була позбавлена можливості діяти за власною волею.
Якщо ж людина зазнала фізичного примусу, але зберігала можливість керувати своїми діями, питання кримінальної відповідальності вирішується за правилами крайньої необхідності.
Психічний примус може полягати у погрозах застосувати насильство до людини або її близьких, позбавити волі, знищити майно, розголосити певні відомості чи заподіяти іншу шкоду. Сам по собі такий примус не означає автоматичного виключення кримінальної відповідальності — його наслідки оцінюють відповідно до положень статті 39 Кримінального кодексу.
Наявність примусу та його правові наслідки визначають окремо в кожному випадку. Враховують реальність і характер погроз або насильства, здатність особи керувати своїми вчинками, можливість уникнути небезпеки в інший спосіб, а також співвідношення заподіяної та відверненої шкоди.
Сам факт перебування людини на тимчасово окупованій території або отримання нею погроз автоматично не виключає кримінальної відповідальності. Водночас, якщо підстав для застосування статей 39–40 Кримінального кодексу немає, вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози чи примусу може бути враховане як обставина, що пом'якшує покарання.