Рукописи, чернетки й табірні послання: як визначають унікальність архівних документів
Фото: ЦНАП м.Львова
Документ, створений до 1501 року, унікальний автоматично. А що з рештою? Мін’юст пояснив, за якими критеріями архівний документ визнають винятковим.
Про це інформує «Закон і Бізнес» з посиланням на Мін'юст.
Документи Національного архівного фонду зберігають свідчення різних епох — від давніх рукописів до фотографій, кіно- і фонодокументів, особистих записів видатних діячів. Окремі з них мають виняткове історичне та культурне значення і можуть бути віднесені до унікальних. Мін'юст разом із Державною архівною службою розповів, за якими критеріями визначають унікальність архівного документа.
Будь-який оригінал документа, створеного до 1501 року, автоматично належить до унікальних. Щодо документів, створених пізніше, рішення ухвалюють з урахуванням сукупності їхніх характеристик — відповідні критерії встановлені Методикою віднесення документів Національного архівного фонду до унікальних, затвердженою наказом Мін'юсту від 16 серпня 2016 року № 2505/5. Методика передбачає три групи критеріїв: походження документа, його зміст та зовнішні ознаки.
Критерій походження
Значення має те, хто, коли, де та за яких обставин створив документ, зокрема роль юридичної особи-фондоутворювача або значення фізичної особи у житті суспільства. Особливу цінність можуть становити документи ранніх історичних періодів, які представлені в Національному архівному фонді у невеликій кількості, перші створені в Україні рукописні картографічні документи, кіно-, фото- та фонодокументи ХІХ — початку ХХ століття. До унікальних також можуть бути віднесені документи, створені під час воєнних конфліктів, коли значна частина документальної спадщини була знищена або вивезена за межі України, а також документи, створені за екстремальних обставин.
Критерій змісту
Тут визначальне значення має інформація, яку містить документ. Унікальним може бути визнаний документ, який є особливо цінним джерелом відомостей про історію України, її окремих регіонів і народів, а також інших держав чи народів, а також ті, що містять свідчення про принципово нові події, ситуації чи процеси в житті держави чи нації, діяльність всесвітньо відомих осіб.
У березні 2026 року Мін'юст розширив відповідні положення Методики: до унікальних документів НАФ можуть бути віднесені витяги з метричних книг, метричні записи з інформацією про народження, хрещення, шлюб, вінчання, смерть або поховання, актові записи цивільного стану тощо. Унікальними можуть визнаватися й оригінали видатних наукових, літературних, художніх, публіцистичних, картографічних, музичних, кінематографічних, фотографічних та інших творів або їхні частини. Окрему цінність мають зображення чи записи голосів всесвітньо відомих або видатних осіб, рідкісні зображення історичних пам'яток, які не збереглися до нашого часу, а також зафіксовані елементи нематеріальної культурної спадщини, що зникли.
Критерій зовнішніх ознак
Унікальність документа може визначатися не тільки тим, що в ньому зафіксовано, а й тим, як саме він створений та оформлений. Йдеться, наприклад, про рідкісний спосіб фіксації та передачі інформації — чорнилом чи олівцем на тканині або вишивкою, як табірні послання. Унікальними можуть бути визнані також новаторські записи — ранні, зроблені вперше зразки технічної фіксації, як-от перші грамзаписи чи шоринофонні записи. Значення має й особливе художнє оформлення документа та оздоблення: наявність мініатюр, ручних малюнків ініціалів, гербів, орнаментів, заставок, кінцівок або тиснених шкіряних обкладинок.
Законодавство передбачає особливі умови зберігання унікальних документів: обмежується їх копіювання, видача оригіналів до читальних залів, а також експонування на виставках. Водночас завдяки цифровізації ці документи стали доступними в електронному форматі — станом на сьогодні колекція нараховує 445 унікальних документів, які можна переглянути онлайн. Крім того, українські архівні документи представлені на міжнародному порталі «Архіви Європи», де вони супроводжуються анотаціями, зокрема англійською мовою.