Повернення помилково нарахованої пенсії й 14 справ проти України — огляд ЄСПЛ

Органам державної влади не можна перешкоджати у виправленні помилок, навіть тих, що є наслідком їхньої власної недбалості. Але такі помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи.

Про це нагадав Європейський суд з прав людини, констатуючи порушення у справі «Rusu and Hedeș v. Romania», інформує «Закон і Бізнес».

Заявники нарікали на те, що пенсійні органи переглянули їх право на пенсію за віком через кілька років після того, як виплати були первинно визначені. Мовляв, пенсія була призначена помилково через неправильне тлумачення законодавства щодо стажу роботи, який дає право на пенсію працівникам сільського господарства (що згодом підтвердив і Вищий суд касації). Також були висунуті вимоги про повернення 30% виплачених коштів (близько 3000 і 2000 євро).

У рішенні від 16.06.2026 ЄСПЛ зауважив, що заявники не вчиняли будь-які дії з наміром ввести пенсійне управління в оману, або що вони іншим чином діяли недобросовісно під час подання своїх заяв про призначення пенсії. При цьому перегляд рішень про призначення пенсій не ґрунтувався на будь-яких нових доказах, а лише на переоцінці тих самих доказів, які були в основі остаточних адміністративних рішень. Ця переоцінка була проведена пенсійним управлінням proprio motu  та мала зворотну дію.

Тому, Суд наголосив, що така переоцінка доказів ставить під сумнів правову визначеність у сфері соціального забезпечення. А вимога стягнення виплачених сум за останні три роки додатково погіршило їхнє фінансове становище. Тож тягар, покладений на заявників, був надмірним. Відповідно, було порушення ст.1 Першого протоколу до конвенції.

Крім цього та інших рішень в огляді практики ЄСПЛ за рішеннями, ухваленими в червні 2026 року, який підготував Верховний Суд, згадані й рішення проти України.

Так, у справі «Kulish and Others v. Ukraine» (№38243/15 та 3 інші) встановлено порушення ст.2 конвенції (право на життя) через неефективність національних проваджень щодо смерті родичів заявників внаслідок ймовірної медичної недбалості.

У справах «Bulakh v. Ukraine» (№1380/25) і «Boychuk v. Ukraine (№15484/19) визнано порушення ст.3 конвенції (заборона катування) — неефективне розслідування факту жорстокого поводження із заявником з боку приватної особи (у другій справі — колишнього чоловіка).

Низка справ стосується порушень цієї ж статті стосовно осіб, які перебували за ґратами: «Kyselyov and Others v. Ukraine (№ 8625/24 та 13 інших)»; «O.A.G. v. Ukraine (№ 21480/16)»; «Yeryomenko v. Ukraine (№ 8394/20)»; «Byalskyy v. Ukraine (№ 5379/25)»; «Shynkovska and Others v. Ukraine (№ 12002/23 та 3 інші)» та «Varva v. Ukraine (№ 24427/15)».

Порушення ст.6 конвенції (право на справедливий суд) констатовано у справах

«Shevchuk v. Ukraine (№ 474/21)» — недотримання Конституційним Судом процесуальних правил при розгляді питання про звільнення заявника та стверджувана упередженість двох суддів, які брали участь в прийнятті відповідного рішення;

«Mishin and Others v. Ukraine (№29381/16 та інші)» і «Kobylyanskyy v. Ukraine (№64361/17)» — надмірна тривалість кримінального провадження та відсутність будь-яких ефективних засобів правового захисту у національному законодавстві;

«Kasandyak v. Ukraine (№66128/16)» — відмова національних судів розглянути по суті позов заявника щодо моральної шкоди, заподіяної внаслідок незаконної затримки в опрацюванні його пенсійних документів;

Також порушення ст.1 Першого протоколу (захист власності) встановлено у справі «Tamakulova and Others v. Ukraine (№20890/16 та 4 інші) — надмірна тривалість цивільних судових проваджень та відсутність будь-яких ефективних засобів правового захисту.

Закон і Бізнес