Гроші чекають дозволу
Нардепи з’ясовували у міністра, чи навмисно він не платить суддям за новим законом
Спроба сісти за один стіл, щоб дійти порозуміння між законотворцями та виконавцями так і не увінчалась успіхом. Фото: Скріншот із засідання Комітету ВР
Минулого разу пояснення нардепам давав заступник, цього разу — сам міністр фінансів. Відповідь не змінилася: грошей на суддівську винагороду за новим законом Мінфін досі не знайшов, а голова комітету відкрито заявив про умисел.
Закон без застосування
Комітет Верховної Ради з питань правової політики повернувся до розгляду того самого конфлікту, що виник місяць тому, — невиконання Міністерством фінансів норми про застосування нового прожиткового мінімуму для суддівської винагороди. Цього разу на запрошення голови комітету Василя Німченко відповідати особисто прийшов міністр фінансів Сергій Марченко разом із першим заступником Романом Єрмоличевим.
С.Марченко повторив правову позицію відомства: закон про судоустрій установив базовий розмір посадового окладу судді на рівні прожиткового мінімуму, проте зміни до закону про державний бюджет так і не внесли. Отже видатки на реалізацію цієї норми не передбачені. За словами міністра, відповідно до Бюджетного кодексу саме закон про бюджет визначає видатки на утримання судів, і будь-яка дискреція з його боку може бути витлумачена як перевищення посадових повноважень.
«У мене немає законодавчого шляху реалізації закону України. Будь-яка дискреція з мого боку може бути розцінена правоохоронними органами як перевищення посадових повноважень», — пояснив С.Марченко.
Міністр навів і цифри: додаткові видатки на реалізацію норми в 2026 році становлять 2,7 млрд грн., а фіскальний ефект у 2027 році, разом з видатками Пенсійного фонду, сягне 16 млрд грн. С.Марченко також визнав, що на етапі ухвалення закону Мінфін не запропонував Президенту накласти вето через недостатнє фінансове забезпечення — хоча, за його словами, це був би логічний крок.
Голова комітету таку аргументацію не сприйняв, зауваживши, що пріоритету між законами бути не може — крім пріоритету інтересів громадянина.
Хай суд розсудить
Народний депутат Олеся Отраднова нагадала міністру, що на попередньому засіданні комітету представники самого Мінфіну та всіх розпорядників бюджетних коштів судової системи запевняли: змін до держбюджету не потрібно, а бракує коштів лише Вищій раді правосуддя. «Де ж все ж таки істина?» — запитала О.Отраднова.
У відповідь С.Марченко фактично перекинув відповідальність на судову владу, запропонувавши винести питання пріоритету законів на розгляд суду: «Справедливим було б рішення суду, який би нас усіх розсудив, хто в даній ситуації правий».
Ще гостріше питання поставив народний депутат Сергій Власенко, який звернув увагу, що Вищий антикорупційний суд, будучи самостійним розпорядником коштів, спокійно виплатив суддям нову винагороду за рахунок наявних коштів — і жодних застережень з боку Мінфіну не отримав. Натомість інші суди, чиї кошти лежать у спеціальному фонді, змушені щоразу випрошувати дозвіл відомства.
«Не може бути такого, щоб в одній державі окремі судді отримували нову винагороду, бо у суду є гроші, причому з тих самих джерел, а вся інша судова система не може цього робити. Ну це ж не нормально», — наголосив С.Власенко.
Один із народних депутатів зауважив, що розуміє обережність міністра: якщо зараз дозволити судам витратити кошти спеціального фонду на винагороду, то взимку, коли знадобляться генератори та інші видатки на опалювальний сезон, комітету доведеться знову викликати Мінфін і просити грошей.
Держава, яка не існує
Слово взяв народний депутат Сергій Демченко — саме він готував законопроект, що змінив базовий розрахунок окладу судді. За його словами, поправку погоджували на засіданні робочої групи з усіма розпорядниками бюджетних коштів судової влади, і бракувало коштів лише ВРП — близько 16 млн грн, що на тлі масштабу проблеми не є суттєвим. На початок року перехідний залишок коштів судів становив понад 4 млрд грн., і, за словами депутата, цього достатньо для виконання закону без додаткового фінансування із загального фонду — суди щороку перевиконують план надходжень до спеціального фонду, і цей резерв продовжує зростати.
«Якщо держава не може гарантувати суддівську незалежність, то держава не існує. Конституція зобов’язує державу в повному обсязі профінансувати цю гарантію», — заявив С.Демченко, наголосивши, що йдеться про пряму норму ст.130 Конституції про незалежність судової влади.
Нардеп також пояснив, чому поправку ухвалили без попереднього погодження з Мінфіном: за його словами, з 2022 року судова влада щороку намагалася узгодити подібні пропозиції з відомством, але безуспішно.
Не сприймайте як погрози
Найгостріший обмін репліками відбувся між головою комітету та міністром наприкінці засідання. В.Німченко нагадав, що на попередньому засіданні один із нардепів назвав правову позицію Мінфіну «юридичною абракадаброю», і поставив питання руба: чи є взагалі правове обґрунтування відмови виконувати закон, чи це лише емоційна оцінка ситуації.
«Скажіть, будь ласка, з яких підстав ви відмовляєтесь виконувати закон, посилаючись на неправовий спосіб прийняття рішення?» — наполягав голова комітету, зауваживши, що жодного доручення Прем’єр-міністра з конкретним планом виконання норми міністерство так і не підготувало.
«Пане міністре, тільки не сприймайте це як погрози», — додав В.Німченко, перш ніж перейти до голосування.
Комітет одноголосно — десятьма голосами — ухвалив рекомендації та офіційне роз’яснення ч.3 ст.135 закону «Про судоустрій і статус суддів». У документі, підготовленому спільно секретаріатом і С.Демченком, зазначається, що органи влади не наділені дискрецією щодо незастосування норми чи обчислення суддівської винагороди в інший спосіб.
Комітет також звернеться до Кабінету Міністрів з дорученням: зобов’язати Мінфін і суди сісти за стіл переговорів щодо використання коштів спеціального фонду. Крім того, міністерство має «реалізувати ст.95 Конституції, на предмет відкриття форватера додаткового фінансування роботи Конституційного Суду».