
Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Невирішення апеляційним судом клопотання про відкладення розгляду справи не позбавило відповідача розумної можливості ефективно представляти свою позицію.
На цьому наголосила Велика палата Верховного Суду, залишивши без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №757/52615/21-ц, інформує «Закон і Бізнес».
Спір у цій справі стосувався стягнення боргу за договором позики. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, позов задовольнив.
У касаційній скарзі наголошувалося, що місцевий суд ухвалив рішення за відсутності відповідача та його представника, не взявши до уваги клопотання про відкладення розгляду через їхню тимчасову непрацездатність.
Передаючи справу на розгляд ВП ВС, Касаційний цивільний суд вважав за необхідне відступити від висновку щодо можливості скасування оскарженого рішення суду лише через те, що цей суд (за належного повідомлення учасника справи та/ або представника про дату, час та місце розгляду справи) не вирішив клопотання такого учасника про відкладення розгляду справи.
ВП ВС зазначила, що наслідки такого процесуального порушення повинні бути оцінені на предмет того, як воно вплинуло на реалізацію права особи на доступ до правосуддя.
Також звернула увагу, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у засіданні сторін, за умови їх належного повідомлення, а неможливість вирішення спору. Натомість у цій справі цього не відбулося.
Крім цього, до дайджесту практики ВП ВС за липень 2026 року включені й інші правові позиції. Зокрема, у спорах, що виникають із правовідносин з постачання природного газу — щодо характеру правовідносин між постачальником «останньої надії» та споживачем природного газу, якщо договір між ними не було припинено до закінчення граничного строку, постачальник не припинив постачання, а споживач продовжує споживати природний газ за відсутності в нього іншого постачальника);
У спорах щодо захисту речових прав на майно — щодо належного способу захисту речових прав замовника на об’єкт будівництва в разі їх оспорювання або невизнання.
У справах кримінальної юрисдикції — зокрема, щодо поетапного механізму призначення покарання у випадку, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох тотожних кримінальних правопорушеннях, одні з яких вчинено до постановлення попереднього вироку, а інші – після.