Чи можна залишити позов без розгляду через зловживання правами — ВП ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Саме підготовче провадження слід вважати найбільш типовою стадією для застосування заходів запобігання зловживанню процесуальними правами, що є правом суду, а не його безумовним обов’язком.
На це звернула увагу Велика палата Верховного Суду, скасувавши постанову апеляційного суду у справі №910/10837/25 та залишивши в силі ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі ТОВ «Три О» звернулося з позовом до АТ «Ощадбанк» та АТ «Укрексімбанк» про визнання недійсним консорціумного кредитного договору.
Суд першої інстанції відкрив провадження та в підготовчому засіданні постановив ухвалу про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п.3 ч.2 ст.43 ГПК. Суд дійшов висновку, що подання ТОВ численних процесуальних заяв у різних справах, які за своїм змістом суперечать одна одній, є свідченням зловживання позивачем своїми процесуальними правами.
Натомість апеляційний госпсуд скасував цю ухвалу та повернув справу для продовження розгляду до місцевого госпсуду, вважаючи, зокрема, що діям позивача має даватися оцінка під час розгляду справи по суті, аби не обмежувати доступу до правосуддя.
Своєю чергою, ВП ВС зазначила, що заходи для запобігання зловживанню процесуальними правами з підстав, передбачених п.3 ч.2 ст.43 ГПК, якому кореспондує п.3 ч.2 ст.44 ЦПК та п.3 ч.2 ст.45 КАС, можуть застосовуватися як на стадії підготовчого провадження, так і під час розгляду справи по суті.
З огляду на завдання підготовчого провадження, на цій стадії суд отримує можливість оцінити: реальність спору; наявність матеріально-правового інтересу; добросовісність процесуальної поведінки; взаємозв’язок між сторонами; штучність спору або фіктивність заявлених вимог.
Тож ВП ВС виснувала, що підготовче провадження є оптимальним етапом для встановлення судом фактів подання завідомо безпідставного, штучного або безпредметного позову/ спору та, як наслідок, постановлення ухвали про залишення позовної заяви без розгляду.
При цьому, реалізація цього повноваження не залежить від наявності відповідного клопотання учасника справи, оскільки суд має право реагувати на зловживання процесуальними правами з власної ініціативи.
Водночас, Велика палата зауважила, що таке втручання у здійснення позивачем своїх процесуальних прав є допустимим лише за наявності очевидних, належно встановлених та достатньо мотивованих ознак недобросовісного використання права на судовий захист.
У цій справі було встановлено, що позивач подавав низку процесуальних заяв в інших справах, які за своїм змістом суперечили суті намагань у кожній із них. Так, в одному випадку він вважав борг припиненим, у другому — визнавав, у третьому — просив визнати підстави цього боргу недійсними, у четвертому – завершити превентивну реструктуризацію, у п’ятому — навпаки її продовжити.
Тому, ВП ВС погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що подання ТОВ позовної заяви є зловживанням процесуальними правами за ознаками, передбаченим п.3 ч.2 ст.43 ГПК.