Чому не можна примусити дитину спілкуватися із батьком — Чернівецький АС
Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Стійке, незмінне протягом тривалого часу небажання дитини спілкуватися із батьком є поважною обставиною, що об’єктивно ускладнює виконання судового рішення, а не бездіяльністю матері.
Про таку справу, в якій було встановлено судовий контроль за виконанням матір’ю судового рішення розповів Чернівецький апеляційний суд, інформує «Закон і Бізнес».
Згідно з матеріалами справи, після розлучення батьків малолітній син за рішенням суду залишився проживати з матір’ю. Водночас, суд зобов’язав мати щодня, у визначений час, забезпечувати дитині можливість спілкуватися з батьком через Viber або Telegram. Паралельно на жінку також покладався обов’язок звітувати на підставі ухваленого рішення в порядку забезпечення позову під час розгляду справи про визначення місця проживання дитини.
Оскільки рішення тривалий час не виконувалося, суд за заявою батька зобов’язав матір подавати ці звіти окремо. Згодом заходи забезпечення позову були скасовані, тому на час розгляду останнього звіту чинною залишалася саме ухвала суду І інстанції, правомірність якої підтвердив апеляційний суд.
Як встановив Чернівецький АС, мати звіти подавала та викладала вжиті заходи. Однак батько наполягав, що вони формальні, а реального спілкування немає, і вимагав визнати рішення невиконаним, оштрафувати мати та зобов'язати подати новий звіт.
Шевченківський районний суд м.Чернівців прийняв звіт матері (боржниці) про виконання рішення щодо забезпечення спілкування дитини з батьком (стягувачем). Але батько оскаржив цю ухвалу.
Своєю чергою, Чернівецький АС залишив скаргу апелянта без задоволення з огляду на таке.
Матеріали справи, зокрема, акти державного виконавця, відеозаписи спілкування, висновки психологів, засвідчили, що мати послідовно намагалася організувати контакт дитини з батьком. Проблема полягала в іншому — син стабільно відмовлявся виходити на зв’язок із батьком. За висновком психологів, які обстежили дитину, це небажання мало травматичне походження і не було наслідком стороннього впливу чи навіювання з боку матері.
Апеляційний суд також звернув увагу, що на формування такого небажання в дитини до спілкування з батьком та браку довіри могла вплинути сукупність об’єктивних життєвих обставин — розлучення батьків, проживання з матір’ю окремо від батька, згодом самовільна зміна останнім місця проживання дитини та переїзд, відсутність контакту з матір’ю, знову повернення до матері.
Детальний аналіз звіту та доданих до нього матеріалів (актів державного виконавця, відео з дитиною в процесі спілкування з батьком, інших наявних письмових доказів) у їх сукупності дав підстави для висновку, що вжиті боржницею заходи призводили до фактичного виконання судового рішення, а саме до покрокового налагодження реального та майже щоденного забезпечення спілкування батька з дитиною, що крім іншого, підтверджувалося фіксацією на відео.
Чернівецький АС посилався на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 8.07.2021 у справі №640/11833/19, згідно з якою примушування дитини до спілкування всупереч її волі фактично є психологічним тиском і суперечить її праву на розвиток у безпечному та стабільному середовищі.
Також колегія суддів взяла до уваги і практику Європейського суду з прав людини у справі «М.С. проти України», згідно з якою в будь-яких рішеннях щодо дітей найкращі інтереси дитини мають першочергове значення.
Суд дійшов висновку, що причина невиконання полягала не в бездіяльності матері, а в об’єктивному психоемоційному стані дитини, тож саме інтереси дитини мали переважне значення.