Суддя може помилятися в тлумаченні закону, але добросовісно і послідовно — ВП ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Практика судді не еволюціонувала від одного підходу до іншого в результаті переосмислення правових питань, а коливалася непослідовно, бо у подібних справах суддя доходив протилежних висновків без будь-якого раціонального обґрунтування.
На це звернула увагу Велика палата ВС у справі №990SCGC/11/26, залишаючи без змін рішення Вищої ради правосуддя щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у виді попередження, інформує «Закон і Бізнес».
У скарзі на рішення ВРП від 17.03.2026 №424/0/15-26, яким залишено без змін рішення її третьої дисциплінарної палати, суддя наголошував, що Рада, з одного боку, кваліфікувала тлумачення законодавства ним як «ірраціональне» та таке, що є грубим порушенням закону, а з іншого — визнала, що за відсутності підстав для зупинення транспортного засобу суд може дійти висновку або про недійсність протоколу, або про його дійсність, чим фактично підтвердила допустимість застосованого підходу. До того ж, рішення ВРП було прийняте з перевагою лише в один голос (на фото).
Своєю чергою, ВП ВС зауважила, що завданням і функцією дисциплінарного провадження стосовно судді є не його покарання як таке, а підтримання довіри суспільства до судової системи та впевненості в тому, що в разі звернення особи до суду за захистом її порушених прав судову справу буде розглянуто з дотриманням відповідних гарантованих Конституцією і законами України засад судочинства.
При цьому, предметом дослідження в межах дисциплінарного провадження є з’ясування наведення суддею в рішенні мотивів, які були б здатні переконати стороннього спостерігача в тому, що відповідне рішення може бути ухвалене суддею за умови добросовісного і професійного виконання ним своїх суддівських обов’язків, навіть якщо в результаті це рішення буде помилковим і супроводжуватиметься добросовісною суддівською помилкою.
ВП ВС звернула увагу на те, що питання про правове значення відсутності підстав для зупинення транспортного засобу для законності протоколу за ст.130 КпАП є правовим і абстрактним, оскільки його вирішення не залежить від конкретних фактичних обставин кожної окремої справи.
Суд може або послідовно доходити висновку про недійсність протоколу за таких умов, або про його дійсність, але не може чинити так в одних справах і протилежно в інших, не наводячи при цьому раціональних мотивів такого переходу. Адже це унеможливлює кваліфікацію такої непослідовності як добросовісної суддівської помилки чи закономірної еволюції правозастосування.
Крім того, ВП ВС зауважила, що широке застосування іншими судами певного підходу до тлумачення закону не звільняє конкретного суддю від обов’язку добросовісно і послідовно застосовувати обраний ним підхід у власній практиці, наводити достатні мотиви прийнятих рішень та дотримуватися принципу правової визначеності у своїй діяльності.