Майбутніх правників вчитимуть за виданнями ВША НААУ
.
Навчальні матеріали Вищої школи адвокатури НААУ з електронного судочинства, цифровізації виконання рішень та інформаційної безпеки включили до методичного забезпечення дисципліни для студентів-правників Дніпровського державного університету внутрішніх справ.
Про це інформує «Закон і Бізнес» з посиланням на НААУ.
Йдеться про методичні рекомендації до семінарських і практичних занять з дисципліни «Електронне судочинство» для здобувачів вищої освіти четвертого курсу денної та заочної форм навчання за спеціальністю 081 «Право». Документ схвалено Науково-методичною радою університету.
Навчальний курс охоплює нормативно-правові засади електронного судочинства, електронний документообіг і довірчі послуги, функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та її окремих підсистем, а також міжнародні стандарти цифровізації правосуддя. Окремі заняття присвячено роботі з «Електронним кабінетом», підсистемою «Електронний суд» і відеоконференцзв’язком.
До рекомендованої наукової та навчальної літератури включено посібники ВША НААУ:
«Електронне судочинство: ключові судові рішення та тенденції»;
«Електронне судочинство. Сучасні виклики та реалії»;
«Цифровізація виконання судових рішень в Україні: теорія та практика»;
«Юридична практика та інформаційна безпека».
Також здобувачам вищої освіти рекомендували курс ВША НААУ «Електронні послуги та електронне судочинство для громадян».
Авторкою або співавторкою всіх цих матеріалів є заступниця голови Комітету НААУ з питань електронного судочинства та кібербезпеки адвокатської діяльності Тетяна Рабко.
«Електронне судочинство змінюється швидше, ніж усталюються навчальні програми, тому важливо, щоб майбутні юристи працювали як з нормативною базою, так і з актуальною судовою практикою та алгоритмами використання цифрових інструментів. Посібники створювалися на основі питань, з якими адвокати щодня стикаються під час роботи з ЄСІТС. Їх використання у базовій юридичній освіті допоможе поєднати теоретичну підготовку з реальним правозастосуванням», — зазначила Т.Рабко.
«Цінність посібників полягає в тому, що вони показують електронне судочинство не лише як набір цифрових сервісів, а як частину процесуальної роботи юриста. Йдеться про подання та отримання документів, підтвердження їх доставки, перебіг процесуальних строків, роботу з виконавчими документами, а також захист професійної інформації під час використання електронних систем. Окремо у виданнях систематизовано актуальну судову практику та проаналізовано ризики — від фішингу і витоків даних до компрометації електронних кабінетів, — зазначила Т.Рабко. – Використання таких матеріалів у підготовці майбутніх правників дає змогу вже під час навчання побачити юридичні наслідки конкретних дій у цифровому середовищі».
На її переконання, навички електронної взаємодії із судом, розуміння процесуальних наслідків дій у цифрових системах і дотримання вимог інформаційної безпеки мають бути складовою базової підготовки кожного юриста — незалежно від подальшого напряму його професійної діяльності.