
Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Майнові права на новостворюване майно, що виникають лише після їх передачі за актом приймання-передачі або державної реєстрації, не можуть бути предметом поділу як об’єкт спільної сумісної власності до моменту їх фактичного набуття.
На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, залишаючи без змін постанову апеляційного суду у справі №753/7776/22, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі особа звернулась із позовом, в якому просила визнати за нею майнові права на 1/2 частку квартири, майнові права на які були придбані чоловіком під час перебування у шлюбі з нею.
Районний суд визнав за позивачкою майнові права на 49/125 часток квартири. Апеляційна інстанція відмовила в задоволенні як позову про поділ майна подружжя, так і зустрічного позову про визнання майна особистою власністю.
Апеляційний суд мотивував це тим, що саме по собі укладання із ПрАТ «ХК «Київміськбуд» попереднього договору купівлі-продажу не породжує переходу майнових прав на спірну квартиру.
КЦС погодився із цим, зазначивши, що попередній договір є лише договором про наміри укласти в майбутньому основний договір. Він не є підставою для негайного набуття права власності або майнових прав на саму нерухомість. Майнові права на об’єкт нерухомості переходять до покупця лише після підписання акта приймання-передачі таких прав.
Тож оскільки на момент розгляду справи передача майнових прав за актом не відбулася, майновими правами на об’єкт все ще володіє забудовник.
Крім цього, до першої частини огляду правових висновків КЦС щодо цивільно-правових аспектів поділу спільної сумісної власності подружжя та захисту майнових прав (за рішеннями, внесеними до ЄДРСР з 2022 року до січня 2026 року) включені низка інших.
Основну увагу зосереджено на критеріях розмежування особистої приватної та спільної сумісної власності, зокрема на спростуванні презумпції спільності майна в разі його придбання за особисті кошти одного з подружжя, а також на правовому статусі земельних ділянок та приватизованого житла.
Крім того, проаналізовано підходи Верховного Суду до поділу новоствореного, реконструйованого і поліпшеного нерухомого майна, об’єктів незавершеного будівництва та майнових прав.
Окремий розділ присвячено особливостям поділу неподільних речей (зокрема транспортних засобів) і захисту прав співвласників у разі відчуження майна без їхньої згоди, у тому числі шляхом виплати грошової компенсації. Висвітлено правові позиції щодо специфіки поділу активів у бізнесі, як-от внесення спільного майна до статутного капіталу товариств, а також впливу обраного подружжям за кордоном режиму роздільності майна на статус нерухомості в Україні.
Значну увагу приділено питанням відступу від засади рівності часток подружжя. Процесуальні аспекти огляду зосереджені на розподілі тягаря доказування та непохитності презумпції спільності майна за відсутності документального підтвердження джерел його придбання.