Коли позовна давність може або не може позбавити права на земельний пай — ОП КЦС
На фото: Опішнянська сільська рада. Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
До позовів про визнання права на земельну частку (пай) тих осіб, які включені до списку, який додається до державного акта на землю, проте не отримали сертифікат, позовна давність не застосовується.
На це звернула увагу об’єднана палата Касаційного цивільного суду, частково скасовуючи постанову апеляційної інстанції в справі №530/656/24, інформує «Закон і Бізнес».
Спір у цій справі стосувався визнання за позивачами права на земельну частку (пай) КСП ім.Карла Маркса на території Опішнянської ОТГ Полтавського району Полтавської області. Особи зазначали, що лише у 2024 році офіційно дізналися, що у 1996 році були включені до списку осіб, що додається до державного акта на право колективної власності на землю КСП. Водночас у 1997 році вони були виключені з членів КСП.
Суд першої інстанції всі 7 позовів об’єднав у одне провадження та задовольнив їх. Апеляційний суд це рішення скасував, у позовах відмовив.
Передаючи справу на розгляд ОП КЦС, колегія суддів уважала за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах КЦС від 4.08.2021 у справі №617/537/19, від 25.09.2019 у справі №551/118/17, від 31.10.2024 у справі №190/1900/23. Адже суд апеляційної інстанції керувався викладеними в них висновками про те, що до таких правовідносин застосовується наслідки спливу позовної давності.
ОП КЦС зазначила, що член КСП, включений до списку, який додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває право на земельну частку (пай) з дня видання цього акта. В разі його смерті спадкування права на пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
При цьому, неотримання сертифіката не спростовує і не припиняє право особи на земельну частку (пай), а лише утруднює реалізацію такого права, фактично залишаючи лише один спосіб, передбачений ч.2 ст.2 закону «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» №899-ІV, — звернення до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай).
ОП КЦС звернула увагу на необхідність розмежовувати позови про визнання права для захисту прав та інтересів у разі їх порушення, невизнання чи оспорення та позови про визнання права для підтвердження права в разі невидачі документа на земельну частку (пай), який засвідчує наявне право.
При цьому акцентувала, що позов про визнання права на пай для підтвердження права в разі невидачі документа, який засвідчує таке право, спрямований на підтвердження наявного права, а не для його захисту. Тому в такому випадку позовна давність не застосовується.
Натомість позов про визнання права на пай особи, яка не включена до списку членів КСП, є позовом про захист прав та інтересів у разі їх порушення, на який поширюється позовна давність. Позовна давність за такою вимогою починає свій перебіг з моменту, коли така особа дізналася про невключення її до списку, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, або могла дізнатися.
Тому ОП КЦС залишив в силі рішення суду першої інстанції стосовно 4 осіб, а щодо трьох інших залишив у силі постанову апеляційного суду.