Про ефективність моделі «Барнахус» свідчить судова практика, - суддя ВС
.
Запровадження моделі «Барнахус» відбувалося від «пілотного проєкту» до системної державної політики. При цьому практика ВС є дієвим інструментом запровадження такої моделі й орієнтиром для осіб, які залучаються до роботи за моделлю «Барнахус».
Про це інформує «Закон і Бізнес» з посиланням на Судову владу.
Про це зазначив суддя Касаційного цивільного суду Павло Пархоменко на заході з нагоди відкриття вже сімнадцятого в Україні Центру захисту дітей за моделлю «Барнахус» у м. Хмельницькому, участь у якому він узяв онлайн.
Модель «Барнахус» (у перекладі з ісландської «Будинок дітей») – це міждисциплінарний і міжустановчий спеціалізований центр для роботи з дітьми, які постраждали від насильства або стали свідками подібних дій.
Суддя зауважив, що на початку запровадження проєкту були побоювання щодо його успішної реалізації з огляду на відсутність відповідного законодавчого регулювання та можливе несприйняття судом застосування такої нової моделі. Однак, акцентував П.Пархоменко, вони не справдилися.
На підтвердження доповідач навів приклади з практики, що показують сприйняття зазначеної моделі ВС, який не побачив у її застосуванні порушень.
Спікер звернув увагу на ухвалу ВС від 23.06.2025 у справі № 602/881/23. У ній ВС визнав, що процесуально оформлений допит дитини за моделлю «Барнахус» – постанова про залучення спеціаліста, протокол допиту в спеціалізованому приміщенні за участю мультидисциплінарної команди фахівців, застосування технічних засобів фіксації, а також психологічний висновок за результатами допиту, є належним і допустимим джерелом доказів у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти дітей. Крім того, ВС підтримав позицію судів попередніх інстанцій, згідно з якою рекомендація психолога не залучати дитину до повторної участі в судових засіданнях має враховуватися судом як гарантія запобігання її повторній травматизації.
Аналогічну позицію ВС висловив і в постанові від 24.03.2026 у справі № 487/1282/22, залишивши без задоволення касаційні скарги засудженого та його захисника. Колегія суддів погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що показання малолітньої потерпілої, надані нею в судовому засіданні, узгоджуються з показаннями, які вона давала під час допиту слідчим суддею в порядку ст. 225 КПК на базі сектору захисту та соціальної підтримки у процесі правосуддя дітей, які постраждали та/або стали свідками насильства (за моделлю «Барнахус»). Такий допит було проведено за участю підозрюваного, його захисника, представника органу опіки та піклування, психолога й законного представника дитини, а отримані показання суди визнали послідовними, узгодженими між собою і такими, що не містять суперечностей. ВС визнав необґрунтованими доводи захисту щодо повноважень залученого психолога й підтвердив, що допустимість і достовірність доказів, здобутих за процедурою «Барнахус», належним чином перевірені судами першої та апеляційної інстанцій.
Також суддя навів постанову ВС від 24.06.2025 року у справі № 606/2340/23, в якій суд визнав правомірним застосування моделі «Барнахус» у ситуації, коли в кримінальному провадженні були відсутні свідки – безпосередні очевидці протиправних дій щодо малолітньої потерпілої. За таких обставин суд першої інстанції ретельно перевірив і проаналізував показання дитини, надані нею в судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю психолога Центру захисту та соціально-психологічної підтримки у процесі правосуддя дітей, які постраждали або стали свідками насильства (модель «Барнахус»), а також у присутності психолога Центру соціальних послуг місцевої міської ради й законного представника дитини. Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що саме завдяки такому формату допиту суд переконався в чіткості й послідовності показань малолітньої потерпілої, яка розповіла про обставини вчиненого щодо неї злочину та продемонструвала відповідні дії на ляльці, а також підтвердив відсутність підстав сумніватися у правдивості цих показань з огляду на висновок судово-психіатричної експертизи, згідно з яким дитина не схильна до підвищеного фантазування та здатна давати адекватні показання.