Коли військовослужбовець може бути призначений опікуном — ОП КЦС
Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Сам по собі факт проходження військової служби не може розглядатися як автоматична та безумовна перешкода для призначення військовослужбовця опікуном.
Такий правовий висновок зробила об’єднана палата Касаційного цивільного суду, водночас залишивши в силі попередні судові рішення у справі №305/1557/24, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі військовослужбовець просив визнати недієздатним рідного дядька, який є інвалідом з дитинства ІІ групи, та призначити опікуна.
Рішенням суду заяву задоволено частково: визнано особу недієздатною, тимчасово покладено обов’язки опікуна на орган опіки та піклування виконавчого комітету сільради. Із цим погодився й апеляційний суд, хоча у поданні цього ж органу опіки та піклування викладена думка про доцільність призначення опікуном його племінника. Суди указали, що в поданні не обґрунтовано належним чином, чому саме останній повинен опікуватися своїм дядьком.
Передаючи справу на розгляд ОП КЦС, колегія наголосила на необхідності відступити від висновків, викладених у постановах ВС від 24.12.2024 у справі №716/662/24, від 27.02.2025 у справі №344/2344/24, якими керувався апеляційний суд. Адже відмова в призначенні опікуном лише на підставі того, що особа проходить військову службу, є неконституційною.
Своєю чергою, ОП КЦС погодилася, що законодавство не містить заборони або обмеження щодо призначення опікуном недієздатної особи саме військовослужбовця, який проходить військову службу, в тому числі за призовом під час мобілізації.
Водночас, абз.15 п.3 ч.12 ст.26 закону «Про військовий обов`язок і військову службу» пов’язує можливість реалізації відповідної правової підстави виключно з наявністю або відсутністю інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати опіку над недієздатною особою. До того ж не ставить її в залежність від попереднього звільнення військовослужбовця з військової служби.
Інше тлумачення, зауважила ОП КЦС, призводило б до встановлення непередбаченого законом додаткового обмеження прав особи та суперечило б принципу рівності, закріпленому ст.24 Конституції, навіть з урахуванням особливостей правового режиму воєнного стану (ст.64 Основного Закону).
Тож у цій справі, встановивши наявність інших близьких осіб, які можуть бути опікунами, а позивач призваний на військову службу під час мобілізації, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відмову в задоволенні заяви.
Прикметно, що у касаційній скарзі стверджувалося зворотне: матеріалами справи підтверджена відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд.