Швидкість v право на захист
Реформа досудового розслідування крізь призму законопроєкту №15333
Євген Пеліхос, керуючий партнер АБ «Євгена Пеліхоса», доктор філософії в галузі права
Народні депутати мають намір ще раз радикально змінити правила гри в кримінальному процесі. Аби зрозуміти реальний вплив запропонованих новацій на здійснення правосуддя та захист прав людини, детально розберемо запропоновані зміни.
Ліквідація «лазівок»
Йдеться про проєкт «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо посилення ефективності кримінального провадження в разі спливу строків досудового розслідування та запобігання зловживанню процесуальними правами учасників кримінального провадження» (№15333), який недавно зареєстрований в парламенті.
Сама його назва говорить за себе та очевидно викликає різні емоції в професійному середовищі. Адже важко зрозуміти про яку ефективність кримінального провадження після спливу строків досудового розслідування може йтися в правовій державі. І важливо, що мова тут не про строки розслідування без підозри, а саме про строки досудового розслідування за підозрою конкретної людини. Адже сплив чи закінчення строків досудового розслідування без прийняття одного з рішень передбачених пп.1, 2 ч. 2 ст. 283 КПК свідчить про неможливість вчинення будь-яких процесуальних дій та прийняття рішень.
На думку авторів, метою проєкту №15333 є вдосконалення КПК задля ліквідації процесуальних «лазівок», які дозволяють закривати кримінальні провадження через формальне закінчення строків досудового розслідування і начебто запобігання штучному затягуванню судового процесу.
Тож як таку мету планується досягти?
Скасування інституту автоматичного закриття проваджень
У чинному законодавстві України закріплено норми про те що, коли закінчуються строки досудового розслідування після повідомлення особі про підозру, настає своєрідна «червона лінія», а саме закриття провадження відповідно до п.10 ч.1 ст.284 КПК закрити провадження. Виняток становлять лише справи, в яких було повідомлено особі про підозру в скоєнні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи. При чому важливо, що діюче формулювання «кримінальне провадження закривається» свідчить про безальтернативність такого рішення, а також про зменшення бюрократичного навантаження на державні органи. Адже за такої норми всі заінтересовані особи можуть бути переконані, що таке провадження вже не може мати жодних подальших процесуальних перспектив.
Однак, проєкт №15333, повністю скасовує цю юридичну аксіому та вводить більш складний та розмитий механізм подальших дій.
Законодавці натомість прагнуть впровадити так званий «заявний» принцип. Тобто, якщо строк розслідування минув, підозрюваний або його захисник чи потерпілий повинні самостійно звернутися до слідчого судді з відповідним клопотанням. В свою чергу, суддя, після розгляду звернення, виносить ухвалу, якою зобов’язує прокурора протягом певного строку ухвалити одне з рішень: закрити провадження, звернутися до суду з обвинувальним актом чи клопотанням про звільнення від відповідальності.
В поєднанні з виключенням п.10 ч.1 ст.284 КПК вбачається головний висновок, що суди фактично будуть позбавленні права закривати кримінальні провадження на підставі закінчення строків досудового розслідування на будь-якому етапі. Ба більше: навіть після закінчення строків розслідування підозрюваний, скоріш за все, стане обвинувачем та постане перед судом. Адже слідчі судді мають право і в таких випадках зобов’язувати прокурора завершувати та передавати обвинувальний акт до суду.
З іншого боку, не зрозуміла доцільність такого нововведення, оскільки прокурор до закінчення строків вправі закрити провадження як і раніше. Тобто права сторони обвинувачення на відміну від сторони захисту не звужуються.
Посилення прокурорської вертикалі та послаблення судового контролю
Проєкт учергове пропонує розмежувати процедуру продовження строків за тривалістю розслідування. На початкових етапах судовий контроль повністю скасовують. Керівник органу прокуратури отримує одноосібне право своєю постановою продовжити загальний строк досудового розслідування. Його можуть продовжити спочатку до 6 місяців, а потім і до 12. Слідчий суддя входить у процес лише у випадках, коли справа є надзвичайно складною і прокурору об’єктивно потрібно більше ніж один рік, а максимально продовжити строки зможуть вже на 18 місяців.
Ми переконані, що додавання ще 6 місяців для досудового розслідування аж ніяк не може позитивно відзначитись на забезпеченні права на захист. Адже, як наслідок, людина вже набагато довше може не постати перед судом, але нести тяжкі наслідки заходів забезпечення та відповідних зобов’язань.
За своєю суттю, слідчий суддя — це незалежний арбітр, який зважує аргументи слідства і заперечення захисту перед тим, як дозволити державі обмежувати права людей (арештовувати майно, тримати під вартою, проводити обшук тощо) протягом додаткового часу. Проєкт пропонує, передати право продовжувати строки до 12 місяців прокурору, що означає, що сторона обвинувачення сама оцінює доцільність та законність своїх же дій.
Очевидно, що прокурор, який погодив підозру, є зацікавленою стороною, й в осіб, які перебувають в статусі підозрюваних, практично не буде можливості довести безпідставність чергового продовження строку досудового розслідування. Зрозуміло, що і слідчі судді вкрай рідко постановляють ухвали про відмову в продовженні строків. Але в будь-якому разі процедура такого продовження судом є більш прозорою та перспективною для здійснення ефективного захисту.
Встановлення часових лімітів на виступ сторони захисту
Головуючий суддя отримує право встановлювати часові обмеження (у хвилинах або годинах) для виступів сторони захисту та обвинувачення на власний розсуд, з урахуванням складності справ. Це правило поширюється на всі етапи, зокрема: обґрунтування заявлених відводів суду або прокурору, вступні промови, судові дебати і проголошення останнього слова обвинуваченого.
Вважаємо, що в руках упередженого судді право лімітувати час на виступи перетвориться на інструмент цензури. Адвокат у великій справі (наприклад, щодо економічних злочинів з тисячами сторінок документів) може отримати лише 20 хвилин на виступ у дебатах, що унеможливлює детальний аналіз, наприклад, сфальшованих доказів обвинувачення.
Також прямим ударом по фундаментальним аспектам права на справедливий суд є обмеження останнього слова обвинуваченого. Людина, якій загрожує покарання у вигляді позбавлення волі, має право говорити стільки, скільки вважає за потрібне, щоб переконати суд у своїй невинуватості. Обривання її виступу за встановленим наперед таймінгом є проявом формального правосуддя та позбавленням ключових прав.
Ігнорування повторних клопотань
Нардепи пропонують надати суддям право на будь-якій стадії кримінального провадження залишати без розгляду клопотання, заяви чи скарги сторони захисту, якщо аналогічні вимоги висувалися раніше та судом щодо них приймалося рішення. Єдине виключення — якщо сторона захисту в тексті клопотання доведе наявність «принципово нових фактичних обставин».
На практиці в кримінальному провадженні дійсно існують випадки, коли захист змушений заявляти схожі чи аналогічні клопотання. Наприклад, поширеною стала практика відкладення розгляду скарг на підготовчому засіданні на стадію судового розгляду. За таких можливих змін у захисту не буде гарантій ігнорування їх скарг та заперечень і на іншій стадії процесу.
Також, наприклад, суд може відмовити у виклику свідка для допиту, визнавши на певній стадії недостатність обґрунтування для цього. Але після того, як у суді дослідили докази та виявили суперечності, захист змушений повторно подати клопотання про виклик того ж самого свідка. За новими правилами, судді фактично матимуть право визнати таке клопотання «спамом» та проігнорувати його.
Примусова заміна адвоката за договором на захисника за призначенням
За умови, що адвокат обвинуваченого не з’явився в судове засідання чи для проведення невідкладних слідчих дій двічі поспіль, проєктом пропонується дозволити слідчому, суду або прокурору винести постанову/ ухвалу про залучення захисника із системи безоплатної правової допомоги.
Засідання в такому випадку не відкладається, а продовжується з новим адвокатом за призначенням, навіть не зважаючи на можливу наявність поважних причин такої неявки. Запропонована норма створює ідеальні умови для витіснення сильних приватних адвокатів із процесу та підвищує ризики таких зловживань.
Причина неявки захисника може бути поважною (хвороба/ участь в іншому судовому процесі тощо), але суду надають право ігнорувати захисників за договором, що з іншого боку суперечить п.3 ч.1 ст.23 закону «Про безоплатну правничу допомогу», згідно з якою надання безоплатної вторинної правничої допомоги припиняється за рішенням центру з надання БПД у разі, якщо особа користується захистом іншого захисника або залучила іншого представника у справі, за якою їй призначено захисника чи представника відповідно до цього закону.
В більшості складних справи, де діють адвокати за договором новий адвокат із системи БПД просто фізично не зможе надати належну правничу допомогу особі. Адже зазвичай такі провадження містять велику кількість матеріалів, потребують детального вивчення, залучення різних фахівців і т.д.
Як наслідок, адвокат за призначенням буде не спроможний якісно протидіяти прокурору. Тож наявність такого адвоката у підозрюваного стане ілюзією дотримання законності, що полегшує швидке винесення обвинувального вироку.
У підсумку, проєкт №15333 створює переваги для сторони обвинувачення шляхом обмеження можливостей для захисту прав громадян. Вочевидь, впровадження таких змін руйнує принцип рівності сторін у суді.