
.
Сам факт загибелі чи зникнення безвісти одного з батьків не означає автоматичного усиновлення. Усиновлення — це не тимчасовий догляд і не формальність.
Про це інформує «Закон і Бізнес» з посиланням на МВС.
Основною нормою є стаття 207 Сімейного кодексу, відповідно до якої усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки або сина. Усиновлення здійснюється виключно в найкращих інтересах дитини для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
Важливе значення має стаття 217 Сімейного кодексу, яка передбачає, що усиновлення здійснюється за вільною згодою батьків дитини.
Водночас стаття 219 Сімейного кодексу визначає випадки, коли така згода не потрібна.
Зокрема, якщо батьки:
невідомі;
визнані безвісно відсутніми;
визнані недієздатними;
позбавлені батьківських прав;
або існують інші передбачені законом підстави.
Також суди враховують статтю 224 Сімейного кодексу, яка зобов’язує оцінити стан здоров’я, сімейний та матеріальний стан заявника, мотиви усиновлення, умови проживання, ставлення до дитини та інші обставини, що мають значення для її майбутнього.
Процедура розгляду таких справ регулюється статтями 310–314 Цивільного процесуального кодексу.