Князівство для колаборанта

Українського афериста-втікача із російським паспортом запідозрили у фінансуванні агресора

Вкрасти більше мільярда, втекти до Монако і, маючи паспорт держави-агресора, успішно вести бізнес в Україні. Якщо ви вважаєте, що в нинішніх умовах це неможливо, то помиляєтеся — саме таку спритність виявив один із широко відомих у вузьких колах бізнесмен.

Афера на мільярд

Спочатку — передісторія. Торік у ЗМІ з’явилася інформація про резонансну справу щодо шахрайства в особливо великих розмірах. Головним підозрюваним у ній проходить власник і беніфеціар багатьох українських підприємств Андрій Попов.  

Як зазначається в публікаціях, із посиланням на дані досудового розслідування, в 2008 році він заволодів коштами іншого підприємця на суму $10 млн. Якщо точніше — оформив договір позики під 12% річних нібито для прискорення будівництва бізнес-центру, й у 2010 році мав повернути борг. Однак, як стало зрозуміло згодом, і не збирався цього робити.

Слідство встановило, що А.Попов діяв за попередньою змовою з директором ТОВ «ГРК «Столиця», який підписав договір від імені офшорної компанії Cominia Limited, що належить А.Попову. Їхні дії було кваліфіковано за ч.4 ст.190 КК.

У рамках цього кримінального провадження ошуканий інвестор подав цивільний позов, вимагаючи відшкодування майнової шкоди на суму 1,2 млрд грн.

Рік тому слідчий суддя задовольнив клопотання про накладання арешту на майно А.Попова, включно із частками у статутному капіталі 12 суб’єктів господарювання, зареєстрованих в Україні, серед яких і АТ «Банк інвестицій та заощаджень» (справа №759/5515/25). Також арештована й нерухомість його спільника, зокрема, частка у ТОВ «ГРК «Столиця» (справа №759/8877/25).

Отже, є кримінальна справа, є два підозрюваних та потерпілий, є арештоване майно, але А.Попову вдалося вчасно втекти із країни й облаштувався не де небудь, а у Князівстві Монако — одному із найдорожчих місць світу. І, схоже, вибір «притулку» не був випадковим…

Російська тусня в Монако

Річ у тім, що Монако уже давно облюбовали російські олігархи та їхня придворна тусня. Добре відомо, що у князівстві полюбляють бувати чи мають нерухомість та інвестиційні проєкти щонайменше 8 мільярдерів, які сколотили свої статки у державі-агресорі. Зокрема, такі відомі персони як Дмитро Риболовлєв (нині один із акціонерів футбольного клубу «Монако»), Андрій Мельниченко («Єврохім» і Сибірська вугільна енергетична компанія), Олег Бойко (Finstar Financial Group), Давид Якобашвілі (співзасновник компанії «Вімм-Білль-Дан») та інші.

То що в такій компанії може робити український бізнесмен?! Навряд чи метою є просте витрачання шалених грошей на проживання в цьому місці. Більш імовірно, що йдеться про налагодження співробітництва із представниками російського бізнесу.

Можна заперечити, що хто ж із них повірить ворогу. Але, виявляється, А.Попов встиг «перевзутися» в російське громадянство. Принаймні, під час судового розгляду в райсуді Києва одного із клопотань в якості доказу того, що аферист-бізнесмен і не збирається повертати борг, було додано копію його російського паспорта.

Ось тоді все вкладається в логічний ланцюжок: маючи вхід до російської тусовки, А.Попов може не тільки налагоджувати зв’язки із тамтешнім бізнесом, а й через власні офшорні фірми підтримувати грошима нашого ворога.

У донатах ЗСУ не помічений

Тим більше, що якимось проявом патріотизму по відношенню до Батьківщини він себе в очах нових товаришів не заплямував. До країни так і не повернувся, в участі у волонтерській чи іншій благодійній діяльності для наших військових помічений не був. Та й походження зі Слов’янська теж свідчить на користь такого припущення.

До речі, його подільник по афері взагалі є росіянином за походженням, бо народився у Свердловську (рф).

Якщо всі ці частинки пазлу скласти докупи, то вимальовується картина маслом у вигляді ст.111-1 Кримінального кодексу («Колабораційна діяльність»). Як стало відомо, заява про підозру в скоєнні А.Поповим саме цього злочину наразі має бути направлена до правоохоронних органів. Зокрема, в частині фінансування держави-агресора як власними коштами, так і коштами компаній, що йому належать.

Тепер лише питання до правоохоронних органів, чи погодяться вони із очевидним й додадуть до одного обвинувачення в шахрайстві й більш тяжке. Адже тепер ідеться не про одного потерпілого, який хоч і втратив мільярд, але все ж у межах приватно-правових відносини а про тисячі українців, які стали або стануть потерпілими від ворожих ракет і дронів, частина яких, імовірно, вироблена на гроші афериста-втікача. Й при цьому підприємства, якими він володіє (на відміну від спецконфіскації арешт часток не позбавляє права власності) продовжують працювати в Україні, руками українців, заробляючи на українцях…

Закон і Бізнес