Право їсти заборонений у США делікатес домоглися шотландські вболівальники
Тартанова армія справила сильне враження на Массачусетс, насамперед на губернатора та власників барів. Фото: Reuters.
Сьогодні, 19 червня (за місцевим часом), збірна Шотландії з футболу вийде на стадіон у Бостоні, щоб провести матч із збірною Марокко. Але її вболівальники вже святкують перемогу — над місцевим законодавством.
Річ у тім, що серед тижня губернатор штату Массачусетс Маура Хілі підписала «виконавчий указ», який легалізує заборонений у США вже півстоліття продукт, пише «Закон і Бізнес».
Йдеться про хаггіс — на вигляд не найапетитніший, але справді смачний шотландський делікатес. Згідно з вимогами федеральних норм харчової безпеки, що стосуються вживання субпродуктів, його було заборонено в США з 1970-х років через овечі легені, які становлять до 15% традиційного рецепту хаггісу, пояснює Euronews.
Напередодні чемпіонату світу з футболу один з провідних шотландських м’ясних виробників запустив кампанію за легалізацію хаггісу в США і здобув прорив. Тепер у Бостоні шотландські вболівальники можуть насолоджуватись рідним смаком.
Щоправда, в решті штатів ця заборона залишається чинною. Понад те, формально окремі штати не мають повноважень самостійно легалізувати хаггис, оскільки стандарти харчової безпеки та імпорту встановлюються на федеральному рівні.
Втім, «тартанова армія» (так називається найбільший організований рух уболівальників національної збірної Шотландії з футболу) привезла до Массачусетсу не лише волинки, кілти та хаггіс. Понад 20 тис. уболівальників, які приїхали на перший матч у Бостоні, активно спустошували запаси місцевих барів.
Ряд закладів навіть повідомили, що в них почало закінчуватися пиво. Тому тижнем раніше було прийнято «Tartan Army Bill» («закон про тартанову армію»), що дозволяє більш ніж 140 барам і ресторанам працювати довше, ніж зазвичай.
Також уболівальники привезли до Бостона і традицію встановлювати помаранчеві дорожні конуси на голови міських статуй. Вона пов’язана зі статуєю герцога Веллінгтона перед Музеєм сучасного мистецтва у Глазго. З кінця 1980-х на голові пам’ятника постійно красується конус, і його сумлінно повертають на місце щоразу, коли знімають.