Третій вимір кримінального процесу

Як 3D-технології змінюють фіксацію доказів і чому це важливо для захисту

Лазерний сканер у кишені слідчого — вже не фантастика. Але чи готові адвокати до епохи тривимірних доказів? І як використати нову технологію на користь захисту, а не лише обвинувачення?

Пласка картинка проти об’єму

У Національній асоціації адвокатів України відбувся вебінар, присвячений застосуванню 3D-технологій у кримінальному судочинстві. Лектором заходу виступив д.ю.н., доцент кафедри права університету Короля Данила Артем Коваленко.

Спікер розпочав із базового питання: чому традиційні засоби фіксації вже не задовольняють вимоги кримінального судочинства. Фотозйомка і відеозапис дозволяють зафіксувати предмет лише з одного боку, в одній проекції. Між тим суд, прокурор, потерпілий, цивільний позивач — всі учасники процесу мають отримати можливість досліджувати об’єкт у повному обсязі.

«Будь-яку інформацію про подію кримінального правопорушення, яка пізнається в кримінальному провадженні, потрібно певним чином законсервувати, зафіксувати так, щоб вона була придатною для передачі використання іншим суб’єктом і для її збереження в часі», — пояснив А.Коваленко.

3D-сканування вирішує цю проблему, фіксуючи об’єкти саме в об’ємі із закріпленням їх розмірно-просторових та кольорових характеристик. Технічно процес виглядає так: спеціальний програмно-апаратний комплекс — сканер і програмне забезпечення — захоплює інформацію про розміщення мільйонів точок на поверхні об’єкта, а комп’ютер обробляє їх і заповнює простір між точками маленькими трикутниками-полігонами. Чим більше точок — тим детальніша модель.

Результатом є цифрова наочна 3D-модель, яку можна відкрити на комп’ютері, гортати, наближати, повертати під будь-яким кутом, переглядати через окуляри віртуальної реальності, роздрукувати на 3D-принтері або виміряти з точністю до міліметра.

Від Бучі до балістики

Спікер навів широку панораму вже наявних застосувань технології в Україні. Найперше і найочевидніше — фіксація наслідків воєнних злочинів. А.Коваленко розповів, як після деокупації Бучі, Ірпеня та Гостомеля поліції було відведено лише два тижні на фіксацію всього до приходу цивільних. Компанія Google надала автомобілі Street View, а також здійснювалося сканування з дронів — за кілька тижнів вдалося зафіксувати масштабні ушкодження.

Ще один масштабний приклад — Маріупольський драматичний театр. Ентузіасти встигли побудувати достатньо детальну 3D-модель будівлі до її знищення, тож, за словами А.Коваленка, якщо місто вдасться деокупувати, існуватиме технічна можливість відновити театр саме в тому стані, у якому він існував до російського нападу.

Іншою сферою масового практичного застосування є балістика. В абсолютно кожному обласному експертно-криміналістичному центрі МВС України встановлена чеська система «Балскан», яка сканує стріляні кулі та гільзи, будує їх 3D-моделі і дозволяє здійснювати порівняльні перевірки в обліках.

«Якщо ви десь у матеріалах провадження бачите, що довідка перевірки здійснена за балістичним обліком, вона 100% зроблена з використанням системи «Балскан»», — розповів спікер.

Схожа система Toolscan сканує вже не гільзи, а будь-які об’єкти з об’ємними слідами — кліщі, знаряддя злому тощо. Тобто фактично вся трасологія: сліди взуття, транспортних засобів, знарядь злому, кульові отвори в перешкодах — всюди, де раніше заливали гіпсовий зліпок, тепер застосовуватиметься 3D-сканування.

Окремо А.Коваленко зупинився на портретних експертизах. Якщо людина потрапила на камеру відеоспостереження під певним кутом, для проведення експертизи необхідні експериментальні знімки під тим самим кутом. 3D-модель підозрюваного дозволяє відтворити потрібний ракурс без його фізичної присутності.

Правовий вакуум і процесуальний алгоритм

Спікер звернув увагу на принциповий правовий момент: ні Кримінальний процесуальний кодекс, ні підзаконні акти прямо не регламентують застосування 3D-технологій. Стаття 237 КПК перелічує засоби фіксування при огляді — фотографування, відеозапис, складання схем і планів. Перелік, на думку багатьох, є закритим.

«Тоді чому у статті 237 перелік закритий, а в 241 відкритий?» — поставив риторичне питання А.Коваленко, вказавши на ст.241 КПК, де при освідуванні прямо зазначено, що можна застосовувати «інші технічні засоби».

Водночас стаття 105 КПК серед додатків до протоколу передбачає «електронні копії об’єктів» — а це і є 3D-моделі. Виходячи із системного тлумачення норм, лектор відстоює позицію, що перелік технічних засобів є відкритим і нові науково-технічні засоби можна застосовувати, якщо дотримані принципи ефективності, доцільності, безпечності та науковості.

Оскільки правова регламентація ще відсутня, А.Коваленко запропонував практичний алгоритм — best practice для слідчих і орієнтир для адвокатів. По-перше, обов’язково залучати кваліфікованого спеціаліста — підтвердженням кваліфікації слугують сертифікати, дипломи або досвід 3D-сканування. По-друге, повідомляти всіх учасників процесуальної дії про суть і мету застосування технології. По-третє, у вступній частині протоколу фіксувати модель і серійний номер сканера, версію програмного забезпечення, дані про кваліфікацію спеціаліста.

«Перші 5, 10, 12 років обов’язково разом із 3D-скануванням застосовувати класичні способи фіксації, тобто опис, фото-відеозйомку, за потреби вилучати цей об’єкт у натурі», — наголосив спікер.

Проілюструвати важливість цього правила А.Коваленко взявся на прикладі зі своєї практики. Один досвідчений слідчий, якому показали 3D-сканер, відверто визнав: при вимірах рулеткою похибка може сягати сантиметра-двох. Сканер дає точність до міліметра. Замість того щоб взяти нову технологію на озброєння, слідчий відмовився від неї — бо вона могла б поставити під сумнів дані його попередніх протоколів.

Адвокату — нові можливості

Практичну цінність технології для захисту А.Коваленко звів до кількох конкретних стратегій. Якщо позиція захисту полягає в доведенні невинуватості підзахисного, то реальна ефективність досудового розслідування — у тому числі за допомогою 3D-технологій — в інтересах захисту.

Якщо ж стратегія полягає у виявленні процесуальних помилок, тут також є поле для роботи. Розбіжність між ручними вимірами в протоколі та даними 3D-моделі може свідчити про неналежне застосування технічних засобів стороною обвинувачення. Можна ставити питання: чому не застосували 3D-сканер, якщо він є у відділі поліції або в експертній службі?

«Це якісно новий ступінь візуалізації і презентації доказів у судовому розгляді. Одна справа, коли прийшов експерт і на словах намагається пояснити, як він проводив експертизу. Інша справа, коли він на екран виводить дві 3D-моделі, показує, як вони одна на одну накладаються, як зіставляються», — підкреслив спікер.

Важливим є і питання автентичності 3D-моделей. Спікер запевнив: підробити готову модель практично неможливо — з неї обраховується хеш-сума, яка записується до протоколу і перевіряється перед кожним використанням. Мінімальна зміна хоча б одного біта в електронному файлі призведе до зміни хеш-суми.

«Якщо хоч якісь мінімальні зміни відбулися, то хеш-сума вже перерахується, тому що комбінація одиничок і нулів в цьому електронному файлі змінилася. Тобто в даному випадку забезпечити автентичність дуже просто», — пояснив А.Коваленко.

Завершуючи виступ, лектор висловив переконання, що законодавча і методична база не встигає за розвитком технологій — і не може встигати. Натомість вже зараз Мін’юст працює над реєстрацією експертних методик проведення експертиз за 3D-моделями, а близько 60 спеціалістів-криміналістів Національної поліції пройшли відповідне навчання.

«Попереджений дорівнює озброєний, якщо ви знаєте про те, чого ви можете очікувати від сторони обвинувачення  і цієї нової технології. Тепер ви розумієте, яка її суть, яке її призначення, які її лімітації», — резюмував спікер.

Закон і Бізнес