Презумпція невинуватості й 15 справ щодо України — огляд ЄСПЛ

Згадування у вироку про затвердження угоди про визнання винуватості іншої особи як «обвинуваченого для обґрунтування рішення суду щодо його співобвинуваченого порушує презумпцію невинуватості.

На цьому наголосив Європейський суд з прав людини у рішенні від 9.04.2026 у справі «Blasko v. Slovakia», інформує «Закон і Бізнес».

У зверненні до ЄСПЛ заявник, зокрема, наголошував, що формулювання вироку щодо співобвинуваченого N.К. порушило його право на презумпцію невинуватості, оскільки заявника було названо злочинцем.

У цій справі рішення про затвердження угоди про визнання винуватості між співобвинуваченим та прокуратурою містила детальний опис відповідного злочину, що включав ім’я заявника та його роль як одного з учасників злочину.

У рішенні ЄСПЛ зазначається, що це могло викликати сумніви щодо того, чи не було в ньому заздалегідь вирішено питання про те, чи містило діяння заявника всі елементи складу кримінального правопорушення, необхідні для притягнення його до кримінальної відповідальності.

У тексті вироку заявника було згадано як «обвинуваченого». ЄСПЛ зазначив, що відповідні заяви виходили за межі опису «підозри» щодо заявника та представляли його як особу, яка вчинила злочин. Тому загальний тон і контекст, у якому були зроблені ці заяви, створювали ризик, що не залишиться жодних сумнівів у тому, що заявник вчинив зазначений злочин.

Нарешті, суди не зробили будь-які належні спроби виправити зазначений недолік. Відповідно, було порушення §2 ст.6 конвенції.

Крім цієї справи в огляд практики ЄСПЛ за рішеннями, ухваленими в квітні 2026 року, який підготував Верховний Суд, включено низку інших висновків.

Серед іншого, за цей період ЄСПЛ ухвалив 15 рішень, в яких констатував порушення прав заявників з боку України. Так, у трьох рішеннях встановлено порушення ст.2 конвенції «(Право на життя):

«Kyryk and Gonchar v. Ukraine» (№№6200/25 та 7881/25): неефективне розслідування смертельних або небезпечних для життя інцидентів без участі державних органів;

«Sinko and Others v. Ukraine» (№1516/21 та дві інші заяви): неефективне розслідування смертей родичів заявників, що сталися внаслідок медичної недбалості;

«Khoman v. Ukraine» (№12308/19): неефективне розслідування смерті сина під час проходження військової служби, що настала внаслідок черепно-мозкової травми за нез’ясованих обставин у військовій частині на Донеччині в умовах бойових дій.

Порушення ст.5 конвенції («Право на свободу та особисту недоторканність») констатовано у двох справах:

«Grinkov v. Ukraine» (№15485/25): незаконне тримання під вартою, а також недоліки в провадженні з перегляду законності тримання під вартою, відсутність або неналежна компенсація та незаконне затримання або тримання під вартою;

«Pyvovarchuk v. Ukraine» (№1129/25): незаконне тримання під вартою, а також тривалість розгляду судом питання про тримання під вартою.

Недотримання ст.1 Першого протоколу до конвенції («Захист власності») визнано у справі

«Levchenko v. Ukraine» (№58785/15): вилучення автомобіля заявника в межах кримінального провадження щодо третіх осіб.

Закон і Бізнес